Розставити розділові знаки Розкажіть ви буйні вітри що живий син Микола, живий-живісінький.

Вітре теплий брате мій чи твоя се мова?

Ти постаєш в ясній обнові як пісня линеш рідне слово.

Ой Морозе, Морозенку ти славний козаче! За тобою Морозенку вся Вкраїна плаче.

Добридень тату мій і далі неосяжні прийміть мою любов й тепло пісень моїх.

Ой хлопчику хороший мій чому ти плачеш?

Ой не ходи Грицю та й на вечорниці, бо на вечорницях дівки – чарівниці.

Гей ви грізні чорні хмари .

Я прощаюсь нині з тобою рідна хато моя назавжди.

Багато ти батьку у море носив козацької крові.

Де ви дні матусиної ласки де ви білі лебеді із казки?

Ой зимо зимо старесенька швидше скрині відчиняй снігові хустки білесенькі і морози в них складай.

Кохана дуже схожа ти на вітер , а я скидаюсь на вітряк.

Слухайте люди слухайте квіти слухайте птиці в саду.

Дякую тобі тату за нашу щасливую хату!

Де ти друже мій єдиний?

​

Жили у країні Граматиці українські префікси. Було їх дуже багато: Роз-, Без-, Під-, Над-, Від-, Між-, Перед-... І були вони поважними, і пишалися собою, бо служили Українській мові - одній з найчарівніших мов світу.
Шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити слово, як грамотно писатися.
Але в кожній сім'ї бувають проблеми... Префікси З- і С-, жваві пустуни, були великими друзями, їх завжди бачили разом. Як вітер, гасали вони наввипередки по палацу. Тільки й чути було: з-з-з-, с-с-с-. Не в одного з поважних префіксів аж голова йшла обертом від того гасання. А коли кликали всіх до роботи, З- і С- створювали такий безлад у країні! Уявляєте, як вони з розгону, не задумуючись, ставали коло якогось Слова! Хто перший добіг, той і став. Так, кого хочеш, можна збити з пантелику!
Поважні префікси часто соромили пустунів, закликали їх бути серйознішими, відповідальнішими, - одним словом, виховували... Особливо обурювалися префікси Роз- і Без-. "Ми теж можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо інакше це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі!"
Але вмовляння не допомагали. І тоді префікси зібрали Велику наукову раду. Вони виступали з доповідями, сперечалися...
І нарешті ухвалили ПРАВИЛО:
префікс С- пишеться перед буквами К, П, Т, Ф, X,
префікс З- пишеться перед усіма іншими буквами.
І все.

З того часу префікси З-, С- і пишуться за такими правилами. Бо ПРАВИЛА є обов'язковими для виконання.

У нашому будинку є підвал. Колись там моя мати ставила мішки з картоплею, але зараз вона ставить їх на балконі, а підвал віддали мені. Там я влаштував майстерню. Саме посередині майстерні стоять укріплені лещата. Біля стін — стелаж для інструментів, який я сам зробив, а також лавка та велике крісло. Це крісло подарував мені батько. Він у мене директор театру. Він казав, що це крісло списане, але на ньому ще можна сидіти, якщо прибити якийсь дрючок замість ніжки. Я так і зробив. - Недавно я зробив дві драбини. Одна стоїть у моїй кімнаті біля шафи, а друга й досі знаходиться в моїй майстерні.

Іноді до мене заходять друзі. Ми йдемо в мою майстерню та починаємо майструвати. У цей час моя майстерня має такий вигляд, що це занадто важко описати.

На Новий рік ми зробили саморобні іграшки і всім вони подобаються