1. Що розповідають сучасники про домашній побут українських селян
Німець Йоган Генріх Блазіус, автор книжки «Подорож Україною» (1844), яку написав після відвідин Російської імперії, зазначав, що українські села є незвичайно великі і розлогі, «хати стоять по можливості вільно і не дуже правильно, кожна хата має свій садок з численними яблунями, грушками, сливками та черешнями... Великий контраст для порівняння з тульськими (московськими) селами, у яких всі хати села стоять в один ряд на одному боці вулиці під одним дахом і де село ділиться взагалі тільки в два ряди. Хат під двома схилами даху годі знайти... Відколи ми залишили Північну Росію, ми ніде не бачили так чистенько утримуваних хат, як у козаків. Стіни з дерев’яних брусів у всіх українських мешканнях обліплені знадвору і всередині глиною і чисто побілені. На тих білих глиняних стінах не терплять жодного найменшого сліду бруду... У крою та шиття свого одягу українці значно більше зближаються із західними слов’янами, ніж з великоросами... Великорос багато уваги приділяє тому, щоб бути пишно та коштовно одягненим - але зовсім не переймається прогріхами проти чистоти; українець в кожнім разі держиться чисто, а одяг його, зате, скромний та невибагливий».
Я переконана, що стереотипи, як і будь-яка морально-етична категорія, не можуть бути розцінені однозначно, оскільки їх уплив може носити як позитивний, так і негативний характер.
З одного боку, за певних умов загальноприйнята поведінка виявляє глибинну людську сутність. Коли людина виконує ті чи інші дії, які не мають чітко вираженого практичного призначення, як-от знімання капелюха при зустрічі чи дарування квітів учителю, вона таким чином надає собі самій докази приналежності до людства, а не просто до одного з видів земної фауни. У повісті Антуана де Сент-Екзюпері «Військовий льотчик» пілоти однієї ескадрильї вже розгромленої французької армії продовжують проводити розвідувальні польоти над ворожою територією. Вони повністю усвідомлюють, що їх дії беззмістовні і вкрай небезпечні для них самих, однак не припиняють літати, тому що таким чином підтримують у собі почуття власної гідності й національної гордості, віру в майбутню перемогу.
З іншого боку, людство розвивається, опановує новітні технології, відкриває небачені раніше можливості, у зв'язку з чим змінюються й погляди. Багато установок, які визначали поведінку в минулому, сьогодні неактуальні й навіть неприпустимі. До таких я зараховую визначення ролі жінки в країнах Близького Сходу. У Саудівській Аравії, до прикладу, й сьогодні існує традиція, за якою жінка не має права без дозволу чоловіка, брата чи навіть сина виїжджати за кордон чи просто виходити на вулицю, а тим більше - влаштуватися на роботу. Через неприйнятність такого шаблону поведінки в сучасному житті одна юристка створила додаток, який дає змогу жінкам дізнатися про свої права. До прикладу, в Ірані є багато рухів, які існують в Інтернеті. Один із них є спрямований на те, що жінки не зобов'язані носити хіджаб, і він має назву «Моя маленька свобода».
Таким чином, визначаючи роль стереотипів для сучасної людини, приходимо до висновку: не можна відмовитися від тих усталених поглядів, які роблять із нас благородних людей, але слід викорінювати шаблони, які принижують когось чи обмежують чиїсь можливості.
Объяснение:
1. Що розповідають сучасники про домашній побут українських селян
Німець Йоган Генріх Блазіус, автор книжки «Подорож Україною» (1844), яку написав після відвідин Російської імперії, зазначав, що українські села є незвичайно великі і розлогі, «хати стоять по можливості вільно і не дуже правильно, кожна хата має свій садок з численними яблунями, грушками, сливками та черешнями... Великий контраст для порівняння з тульськими (московськими) селами, у яких всі хати села стоять в один ряд на одному боці вулиці під одним дахом і де село ділиться взагалі тільки в два ряди. Хат під двома схилами даху годі знайти... Відколи ми залишили Північну Росію, ми ніде не бачили так чистенько утримуваних хат, як у козаків. Стіни з дерев’яних брусів у всіх українських мешканнях обліплені знадвору і всередині глиною і чисто побілені. На тих білих глиняних стінах не терплять жодного найменшого сліду бруду... У крою та шиття свого одягу українці значно більше зближаються із західними слов’янами, ніж з великоросами... Великорос багато уваги приділяє тому, щоб бути пишно та коштовно одягненим - але зовсім не переймається прогріхами проти чистоти; українець в кожнім разі держиться чисто, а одяг його, зате, скромний та невибагливий».
Я переконана, що стереотипи, як і будь-яка морально-етична категорія, не можуть бути розцінені однозначно, оскільки їх уплив може носити як позитивний, так і негативний характер.
З одного боку, за певних умов загальноприйнята поведінка виявляє глибинну людську сутність. Коли людина виконує ті чи інші дії, які не мають чітко вираженого практичного призначення, як-от знімання капелюха при зустрічі чи дарування квітів учителю, вона таким чином надає собі самій докази приналежності до людства, а не просто до одного з видів земної фауни. У повісті Антуана де Сент-Екзюпері «Військовий льотчик» пілоти однієї ескадрильї вже розгромленої французької армії продовжують проводити розвідувальні польоти над ворожою територією. Вони повністю усвідомлюють, що їх дії беззмістовні і вкрай небезпечні для них самих, однак не припиняють літати, тому що таким чином підтримують у собі почуття власної гідності й національної гордості, віру в майбутню перемогу.
З іншого боку, людство розвивається, опановує новітні технології, відкриває небачені раніше можливості, у зв'язку з чим змінюються й погляди. Багато установок, які визначали поведінку в минулому, сьогодні неактуальні й навіть неприпустимі. До таких я зараховую визначення ролі жінки в країнах Близького Сходу. У Саудівській Аравії, до прикладу, й сьогодні існує традиція, за якою жінка не має права без дозволу чоловіка, брата чи навіть сина виїжджати за кордон чи просто виходити на вулицю, а тим більше - влаштуватися на роботу. Через неприйнятність такого шаблону поведінки в сучасному житті одна юристка створила додаток, який дає змогу жінкам дізнатися про свої права. До прикладу, в Ірані є багато рухів, які існують в Інтернеті. Один із них є спрямований на те, що жінки не зобов'язані носити хіджаб, і він має назву «Моя маленька свобода».
Таким чином, визначаючи роль стереотипів для сучасної людини, приходимо до висновку: не можна відмовитися від тих усталених поглядів, які роблять із нас благородних людей, але слід викорінювати шаблони, які принижують когось чи обмежують чиїсь можливості.
Объяснение: