Час минає. Секунда за секундаю ми старішаємо. Час нас віділля від трипільського гончара, що робить добру справу. Час минає, скрізь пальці роботящої людини, історія плине і ми не замислюємось яке життя коротке.Людина не замислюэться, що для неї гроші це б нормального прожиття. А дріб’язкові сварки і щоддене сидіння перед інтернетом — марнування і не цінування власного життя. А роблячи добрі справи,завжди пам’ятай про те що, саме ми творимо своє щастя наших дітей та внуків.
Народ говорить: що цінування власного життя це і є головний скарб в пам’яті людини. Старі люди більш розуміють всі барви життя, оскільки вони розуміють,що вони своє життя прожили.
Все в житті нам дається тільки раз: народження, дитинство, молодість і як не прикро старість. Читаючи хороші, мудрі, старі книги ми завжди розуміємо цінність життя взагалі. Потрібно прислухатись да старих людей вони завжди цінують моменти свого життя.
Завжди пам’ятайте своїх батьків цінуйте їх адже вони цінують вас, і надіються, що ви також це будете робити. Це і є головна ціль прожити своє життя не марнуючи його, а прожити з високо піднятою головою все життя, і не втратити жодної хвилини
Перше розпорядження про виготовлення та встановлення пам’ятника Кобзарю було прийняте 9 березня 1993 року.
Новий пам’ятник мав з'явитися в Рівному до 9 березня 1999 року - до сто вісімдесят п`ятої річниці від дня народження Тараса Шевченка.
Авторами пам'ятника рівненському Тарасові Шевченку стали скульптори Петро Подолець і Володимир Стасюк, а керував проектом львівський професор Е. Мисько.
Відкрили монумент 22 травня 1999 року, саме у цей день (у 1861 році) прах Шевченка перепоховали на Чернечій горі.
Ідея створення пам'ятника виношувалась давно. З ініціативи товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка було оголошено конкурс на кращий проект пам'ятника та проведено п'ять турів. У ньому взяли участь, як відомі скульптори, так і початківці: Василь Джабрайлов, Михайло Йориш, Олександр Данилов, Петро Подолець, Володимир Стасюк, Олександр Євтушенко, Володимир Пєтухов, Микола Сівак та ін.
Кращою була визнана модель і затверджений проект пам'ятника Т. Шевченку, авторами якого є скульптори П. Подолець, В. Стасюк та архітектор В. Ковальчук. Проект пам'ятника постійно вдосконалювався. Потрібно було створити монументальний об'ємно-просторовий синтез, який не лише органічно доповнював би центральну площу міста, але й зав'язував її в один цільовий ансамбль. До 1996 року було виконано модель пам'ятника, який затверджено художньою радою Львівської кераміко-скульптурної фабрики
Зважаючи на рекомендацію академіка Емануїла Миська, спорудити пам'ятник було вирішено на центральній площі міста - майдані Незалежності. Виконувався пам'ятник на кераміко-скульптурній фабриці Львівської спілки художників на кошти товариства "Просвіта", партії "Народний Рух". Пізніше до фінансування приєдналось близько ста громадських організацій, а чергова сесія обласної Ради ухвалила виділити на ці цілі 250 тис. грн. . Благоустроєм площі займалася мерія міста. На відлиття пам'ятника в бронзі було витрачено 5 тонн матеріалу. Всередині нього знаходиться особлива металева конструкція, яка скріплює весь монумент, втримує його окремі маси, робить всю споруду особливо міцною. Для постаменту використано граніт Токовського кар'єру (Дніпропетровщина), який має приємний темно-малиновий відтінок. Автори створили пам'ятник, наповнений особливим ідейним змістом: змістом національної самосвідомості, незалежності, звільнення, проповідником яких був Тарас Шевченко.
Великий Тарас зображений у русі: він іде, він немов звертається до поколінь з особливим зверненням, немов би веде мову-заклик про братерство, єдність, любов. І його мова є надзвичайно зрозумілою і привабливою, і вся його постать випромінює особливу енергію, яка притягує, яка змушує зупинитись, задуматись. . . Пам'ятник Тарасу Шевченку в місті Рівне створений на кращих традиціях вітчизняного мистецтва, що відповідає завданням і вимогам до монументальних пам'яток такого типу. Він став окрасею і своєрідним символом міста
Час минає. Секунда за секундаю ми старішаємо. Час нас віділля від трипільського гончара, що робить добру справу. Час минає, скрізь пальці роботящої людини, історія плине і ми не замислюємось яке життя коротке.Людина не замислюэться, що для неї гроші це б нормального прожиття. А дріб’язкові сварки і щоддене сидіння перед інтернетом — марнування і не цінування власного життя. А роблячи добрі справи,завжди пам’ятай про те що, саме ми творимо своє щастя наших дітей та внуків.
Народ говорить: що цінування власного життя це і є головний скарб в пам’яті людини. Старі люди більш розуміють всі барви життя, оскільки вони розуміють,що вони своє життя прожили.
Все в житті нам дається тільки раз: народження, дитинство, молодість і як не прикро старість. Читаючи хороші, мудрі, старі книги ми завжди розуміємо цінність життя взагалі. Потрібно прислухатись да старих людей вони завжди цінують моменти свого життя.
Завжди пам’ятайте своїх батьків цінуйте їх адже вони цінують вас, і надіються, що ви також це будете робити. Це і є головна ціль прожити своє життя не марнуючи його, а прожити з високо піднятою головою все життя, і не втратити жодної хвилини
Перше розпорядження про виготовлення та встановлення пам’ятника Кобзарю було прийняте 9 березня 1993 року.
Новий пам’ятник мав з'явитися в Рівному до 9 березня 1999 року - до сто вісімдесят п`ятої річниці від дня народження Тараса Шевченка.
Авторами пам'ятника рівненському Тарасові Шевченку стали скульптори Петро Подолець і Володимир Стасюк, а керував проектом львівський професор Е. Мисько.
Відкрили монумент 22 травня 1999 року, саме у цей день (у 1861 році) прах Шевченка перепоховали на Чернечій горі.
Ідея створення пам'ятника виношувалась давно. З ініціативи товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка було оголошено конкурс на кращий проект пам'ятника та проведено п'ять турів. У ньому взяли участь, як відомі скульптори, так і початківці: Василь Джабрайлов, Михайло Йориш, Олександр Данилов, Петро Подолець, Володимир Стасюк, Олександр Євтушенко, Володимир Пєтухов, Микола Сівак та ін.
Кращою була визнана модель і затверджений проект пам'ятника Т. Шевченку, авторами якого є скульптори П. Подолець, В. Стасюк та архітектор В. Ковальчук. Проект пам'ятника постійно вдосконалювався. Потрібно було створити монументальний об'ємно-просторовий синтез, який не лише органічно доповнював би центральну площу міста, але й зав'язував її в один цільовий ансамбль. До 1996 року було виконано модель пам'ятника, який затверджено художньою радою Львівської кераміко-скульптурної фабрики
Зважаючи на рекомендацію академіка Емануїла Миська, спорудити пам'ятник було вирішено на центральній площі міста - майдані Незалежності. Виконувався пам'ятник на кераміко-скульптурній фабриці Львівської спілки художників на кошти товариства "Просвіта", партії "Народний Рух". Пізніше до фінансування приєдналось близько ста громадських організацій, а чергова сесія обласної Ради ухвалила виділити на ці цілі 250 тис. грн. . Благоустроєм площі займалася мерія міста. На відлиття пам'ятника в бронзі було витрачено 5 тонн матеріалу. Всередині нього знаходиться особлива металева конструкція, яка скріплює весь монумент, втримує його окремі маси, робить всю споруду особливо міцною. Для постаменту використано граніт Токовського кар'єру (Дніпропетровщина), який має приємний темно-малиновий відтінок. Автори створили пам'ятник, наповнений особливим ідейним змістом: змістом національної самосвідомості, незалежності, звільнення, проповідником яких був Тарас Шевченко.Великий Тарас зображений у русі: він іде, він немов звертається до поколінь з особливим зверненням, немов би веде мову-заклик про братерство, єдність, любов. І його мова є надзвичайно зрозумілою і привабливою, і вся його постать випромінює особливу енергію, яка притягує, яка змушує зупинитись, задуматись. . . Пам'ятник Тарасу Шевченку в місті Рівне створений на кращих традиціях вітчизняного мистецтва, що відповідає завданням і вимогам до монументальних пам'яток такого типу. Він став окрасею і своєрідним символом міста