Розкажіть як функціонує українська мова у світі?

Нещодавно ми усім класом їздили на екскурсію у зоопарк. Було дуже цікаво.

  Там я побачила різних тварин. Вони позували нам, а ми робили чудові фотографії. Були там лев, рись, тигр, мавпочки, вовк, лисиця, пантера. Дуже багато було різних птахів, навіть хижаки сокіл та орел. Здалеку ми гали за верблюдом, остерігалися його поганої звички. А маленькі козенята їли з наших рук свіжу траву, її багато росте біля їхньої загорожі.

  На згадку купили собі чудові сувеніри, зробили безліч фотографій. Ми отримали велике  задоволення від цікавої поїздки.   

Непомітно промайнуло безтурботне пекуче літо, і вересень став повноправним хазяїном у лісах, полях, на річках і озерах. Раннім ранком уже дуже холодно, а вдень сонечко ще пригріває, нагадуючи про літо. Відпочивають після тривалої важкої роботи поля. Віддали хазяям свій щедрий урожай сади. У всьому відчувається холодний подих осіні. Сіре небо всі частіше затягують хмари, і накрапає дрібний докучливий дощ. Немов про щось задумавшись, коштує смутний і мовчазний ліс. Незабаром дерева втратять своє пишне оздоблення й відкриють свої віти холодним дощам і хуртовинам. Повільно кружляється в повітрі кленовий листок. Старий дуб сумно поскрипує на узліссі, начебто задумався перед тривалим зимовим сном. Біля покритого мохами порохнявого пенька вишикувалися в ряд стрункі опеньки. Тут їх сила-силенна, і всі так і просяться в кошик. Трава пожовкла й нахилилася до землі, тільки маленькі блідо-червоні зірочки вересу радують око. Високо в небі роблять прощальне коло зграї журавлів. Вони летять на південь і сумно курличуть, нагадуючи востаннє, що прийшла осінь. У таку хвилину до нас у душу заглядає світлий сум, і ми сумуємо й думаємо про сенс життя й своєму призначенні на цій дивній землі.