Стовпи, кільця і хрести навколо сонця і місяця віщують швидку зміну погоди.А як бувають ото літом круги навколо сонця, то це прикмета ясної сонячної погоди чи великої спеки.Якщо зорі малопомітні, то буде буря. Якщо ж світлі, то влітку буде тепло, а взимку мороз.Якщо після дощу над землею лежить туман, це віщує погоду. Якщо після малого дощу із землі встає пара - то ще буде дощ.В усі свербить - буде дощ.Нема уранці роси - то буде дощ.Це справді давня і точна прикмета, що перед дощем ніколи не буває роси на траві, на городині.Як літом заплачуться вікна (роса на вікнах), то це прикмета, що буде дощ.Як нема на траві чи на дереві вранці роси, - це прикмета, що через день-два буде дощ.А як є на траві роса, то дощу найближчого дня не буде.Берізка польова згортає квіточки вінчиком у парасольку - на негоду.Жаркий липень, то і грудень буде морозяний.Якщо на сосні багато шишок - добре вродить ячмінь.Якщо влітку цвіте багато дикої моркви, то наступна зима буде теплою.Якщо навіть стара кішка починає гратися - перед дощем; молодий кіт заграє з курми чи вилазить високо на дерево - також перед негодою.Дощ іде, але кури не ховаються, -сподівайся затяжних опадів, навіть на кілька діб.Гуси вилежуються і брьохаються у воді, котру їм заготували, - на дощ.Корови знехотя й ліниво піднімаються вдень, коли їх вигонять у череду, - буде спека, а коли чекають попасичів - на спад температури.Худоба збивається докупи - на негоду.Корови мало п'ють води, вдень сплять - на дощ.Якщо корови ввечері пожадливо скубуть траву - назавтра збереться на дощ.
Непрямою мовою називається чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання (Дівчина замилувалася квітами і сказала, що вони чудові). У непрямій мові втрачається лексична, інтонаційна та стилістична своєрідність чужого мовлення.До непрямої мови належать як непрямі розповідні речення, так і непрямі питання й спонукання, але знак оклику чи знак питання в кінці таких речень не ставиться: («Батько спитав мене: «Хочеш поїхати зі мною до Києва?» — Батько спитав мене, чи хочу я поїхати із ним до Києва).Речення з непрямою мовою — це складне речення: при заміні прямої мови непрямою слова автора стають головним реченням, а пряма мова — підрядним (Пор.: Всякий, хто гляне, скаже, що Дніпро чудовий — Всякий, хто гляне, скаже: «Дніпро чудовий!»). Підрядне речення, що передає чуже мовлення, поєднується з головним за до підрядних сполучників і сполучних слів що, щоб, чи, наче, який, коли та ін. При цьому непряма мова завжди стоїть після слів автора. При перетворення прямої мови на непряму у ній змінюють особу займенників і дієслів відповідно до особи, від імені якої тепер передається чужа мова. Звертання, вигуки, а іноді й вставні слова, частки при заміні прямої мови непрямою пропускаються (Пор: «Тихіше їдьте, то встигнете», — порадила бабуня, коли подорожні вже сідали в машину (О. Гончар). — Коли подорожні вже сідали в машину, бабуня порадила їм, щоб вони тихіше їхали, і тоді встигнуть).Якщо непрямою мовою замінюється пряма мова, що складається з кількох речень, або діалог, то утворюється складне речення з багатьма підрядними частинами.Оскільки непряма мова більш нейтральна за емоційним забарвленням, ніж пряма, то вона частіше вживається в науковому, публіцистичному та офіційно-діловому стилях мовлення.
Непрямою мовою називається чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання (Дівчина замилувалася квітами і сказала, що вони чудові). У непрямій мові втрачається лексична, інтонаційна та стилістична своєрідність чужого мовлення.До непрямої мови належать як непрямі розповідні речення, так і непрямі питання й спонукання, але знак оклику чи знак питання в кінці таких речень не ставиться: («Батько спитав мене: «Хочеш поїхати зі мною до Києва?» — Батько спитав мене, чи хочу я поїхати із ним до Києва).Речення з непрямою мовою — це складне речення: при заміні прямої мови непрямою слова автора стають головним реченням, а пряма мова — підрядним (Пор.: Всякий, хто гляне, скаже, що Дніпро чудовий — Всякий, хто гляне, скаже: «Дніпро чудовий!»). Підрядне речення, що передає чуже мовлення, поєднується з головним за до підрядних сполучників і сполучних слів що, щоб, чи, наче, який, коли та ін. При цьому непряма мова завжди стоїть після слів автора. При перетворення прямої мови на непряму у ній змінюють особу займенників і дієслів відповідно до особи, від імені якої тепер передається чужа мова. Звертання, вигуки, а іноді й вставні слова, частки при заміні прямої мови непрямою пропускаються (Пор: «Тихіше їдьте, то встигнете», — порадила бабуня, коли подорожні вже сідали в машину (О. Гончар). — Коли подорожні вже сідали в машину, бабуня порадила їм, щоб вони тихіше їхали, і тоді встигнуть).Якщо непрямою мовою замінюється пряма мова, що складається з кількох речень, або діалог, то утворюється складне речення з багатьма підрядними частинами.Оскільки непряма мова більш нейтральна за емоційним забарвленням, ніж пряма, то вона частіше вживається в науковому, публіцистичному та офіційно-діловому стилях мовлення.