Воно було зовсім кволе і безпомічне. У лелеченяти було перебите крильце. Пташеня з надією чекало на порятунок. Діти вирішили до лелеченяті. Віднесли його до медпункту села. Потім ще довго доглядали за лелеченям, приносили їжу. Раділи, що птах іде на поправку. А коли лелеченя зовсім одужало, відпустили його на волю.
Ось так діти вилікували лелеченя.
Я хочу розповісти цікаву історію про лелеченя.
На комині самотнього булинку поселилася сім'я лелек. Через деякий час вилупилось не одне лелеченя. Одного дня найменше серед них випало із гнізда і поранило крильце. В цей час поряд проходили школярі. Вирішили до лелеченяті. Місцевий лікар оглянув пташення. Вдома діти старанно годували вихованця. Все їм хотілося побалакати з лелеченям. Так минав час. Крило зажило на лелеченяті.
Діти раділи, що лелеченя одужало і відпустили його на волю.
Українці - дуже щирий, гостинний, доброзичливий, терплячий народ. Багато незгод випало на його долю, але він завжди знаходив сили, щоб подолати їх. А що було б, якби всі українці були як одна сім'я? Мабуть, тоді наша країна була б міцною, згуртованою, розвиненою, стояла б на одному рівні з передовими європейськими державами. Кожен українець турбувався б про стабільність своєї Батьківщини, адже в сім'ї кожен піклується про добробут всієї ї родини. Покращали б умови життя. В країні не було б жебраків, безхатченків, українці не виїздили б за кордон в пошуках роботи. Всі б працювали для розвитку своєї країни, бо кожен відчував підтримку іншого. Стало б чистіше навколишнє середовище. Ми б забули про екологічні проблеми, перестали хворіти, більше посміхались один одному. Отже, якби українці були як одна сім'я, то наша країна стала б країною-садом.
Объяснение:
Нещодавно у лузі діти знайшли лелеченя.
Воно було зовсім кволе і безпомічне. У лелеченяти було перебите крильце. Пташеня з надією чекало на порятунок. Діти вирішили до лелеченяті. Віднесли його до медпункту села. Потім ще довго доглядали за лелеченям, приносили їжу. Раділи, що птах іде на поправку. А коли лелеченя зовсім одужало, відпустили його на волю.
Ось так діти вилікували лелеченя.
Я хочу розповісти цікаву історію про лелеченя.
На комині самотнього булинку поселилася сім'я лелек. Через деякий час вилупилось не одне лелеченя. Одного дня найменше серед них випало із гнізда і поранило крильце. В цей час поряд проходили школярі. Вирішили до лелеченяті. Місцевий лікар оглянув пташення. Вдома діти старанно годували вихованця. Все їм хотілося побалакати з лелеченям. Так минав час. Крило зажило на лелеченяті.
Діти раділи, що лелеченя одужало і відпустили його на волю.
долю, але він завжди знаходив сили, щоб подолати їх.
А що було б, якби всі українці були як одна сім'я? Мабуть, тоді наша країна була б міцною,
згуртованою, розвиненою, стояла б на одному рівні з передовими європейськими державами.
Кожен українець турбувався б про стабільність своєї Батьківщини, адже в сім'ї кожен піклується про добробут всієї ї родини.
Покращали б умови життя. В країні не було б жебраків, безхатченків, українці не виїздили б за кордон в пошуках роботи. Всі б працювали для розвитку своєї країни, бо кожен відчував підтримку іншого.
Стало б чистіше навколишнє середовище. Ми б забули про екологічні проблеми, перестали хворіти, більше посміхались один одному.
Отже, якби українці були як одна сім'я, то наша країна стала б країною-садом.