Розібрати речення за членами речення:
любов до рідної мови, любов до рідної батьківщини — невіддільні поняття. вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.
мова — це душа народу. немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.

Добре відпочити на селіДобре провести час можна в сільській місцевості. Саме там можна сховатися від пекучого, задушливого міста і як слід відпочити. Дуже добре, якщо біля села є озеро, річка, ліс.Чудове місце для відпочинку в спекотний день - це, звичайно ж, озеро. На піщаним бережку можна милуватися красою озера. Озеро, немов магічне дзеркало, приховує в собі багато загадок. Не даремно про озера складають казки. Влітку це саме підходяще місце для медитації. Потрібно навчитися ні про що не думати, а дивитися на озеро, навколишній світ, відчувати легкий подув вітру, м'які сонячні промені.Вечерком подивіться на захід, як неквапливо опускається сонце і які гарні фарби розпливаються по небу. Сонечко ховається, і поступово починають загорятися зірки. Біля річки пливе туман, він потихеньку починає застилати все навколо. Стає прохолодніше, птахи замовкають, м'який запах вечірніх фіалок стає все сильніше.Увечері добре прогулятися по селу, послухати, як бабусі на лавочках розповідають про свою молодість, дізнатися, що трапилося за сьогоднішній день.Досить часто городяни не помічають усієї цієї пишноти. А час біжить. Потрібно навчитися зупинятися і відпочивати на природі. Не потрібно нікуди поспішати, а слід просто жити. І коли люди приїжджають в сільську місцевість вони починають помічати красу природи, навколишнього світу.

Наступила холодна і люта зима. Випав білий та пухнастий сніг. У лісі стало холодно і голодно. Якось Андрійко з батьком вирушили до лісу, щоб до лісовим мешканцям. На дерева повісили змайстровані власноруч годівниці. Туди насипали багато зернят соняшника, гарбуза, пшениці, жита та інших ласощів. Птахи відразу злетілися до неї. Годіниця дуже сподобалася пернатим друзям. Зайці, які сиділи під деревом, також не залишилися без гостинців. Батько з хлопчиком принесли для них моркви. Морква була велика та смачна.Сіно, яке заготовляли ще з літа також поклали у лісі. Олень зрозумів для кого цей гостинець і відразу заходився куштувати. А Андрійко з батьком повернулися додому задоволеними. Хлопчик ще довго згадував веселу подорож у ліс.