Роль обставини виконує фразеологізм у реченні : То все було якесь надумане, білими нитками шите.
Романові вдома довелося вперше покуштувати березової каші.
Добре, що нагодився вчасно, бо пустили б за вітром усе село.
Усі звернули увагу, що Катруся розповідала похапцем, п’яте через десяте.
Рибалочка на бережку та рибоньку ловить, а милая по милому білі ручки ломить.
Привет Юра!
Как у тебя дела?
Когда приедешь в гости?
обязательно приезжай в Киев,я тебе расскажу почему.
О Киеве, правда, можно говорить с нежностью – ведь он один из самых древних городов Европы, появился еще в середине I тысячелетия. С одной из его смотровых площадок видны все места полулегендарных битв и сражений. И, конечно же, Киев изумительно красивый город.
А рядом с этой смотровой площадкой – одно их древнейших сооружений города. Тысячелетний храм – собор Софии Киевской. Не святой Софии, как иногда можно подумать, а мудрости Господней. Во всей Европе только несколько соборов посвящены мудрости, и киевский – один из них.
Золотые купола Киево-Печерской лавры когда-то были видны пешему путнику за сутки до прихода в город. Каждый православный почитал за обязанность хоть раз в жизни побывать в Киеве, поклониться святым местам, тем, откуда пошла земля русская.
Мій обов’язок перед природою. Живучи в наш складний час ігаючи за життям свого народу й усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому.
Інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє. На землі не буде більше великих воєн, завдяки досягненням науки і техніки, людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнювало її протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.
Ми всі у боргу перед природою. Важливо поважати свою матір-землю. Ні в якому разі не допустити цілковитого знищення усього живого на ній. Бо, коли це станеться, ми, люди, теж зникнемо, і наш обов’язок зараз — не допустити цього.
Не допустити хоча б того, що цілком і повністю залежить від нас і називається людським чинником.
З уроків географії ми знаємо, що природа — це безкраї степи, на яких дозріває зерно нового врожаю. Це могутній Дніпро з тихими затоками та довгими вітами верб. А навесні цвітуть і милують око молочно-білі сади. Не можна навіть дібрати слів, щоб розказати про все, що відчуваєш.
Объяснение: