РЕШИТЕ ТРЕТЬЕ ЧЕТВЕРТОЕ И ПЯТОЕ ЗАДАНИЕ НУЖНО ДА.
КОМПЛЕКСНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА
1. Списати текст, розкриваючи дужки і вписуючи замість крапок потрібну букву чи знак.
ОСТРІВ У МОРІ
Острів лежав (у, в)далечині. Хлопчик с..дів поблизу моря, обхопивши руками коліна. Сонце (у,в)же вставало з..за3 обрію, і навколо повівав свіжий вітерець.
Далекий острів, оповитий рожевим туманом, (не)мов зрушив з місця й3 поплив (у,в) морі мінливого сяйва. І враз пронизливо і пристрасно крикнула перша чайка, стрічаючи день. Вона помчалась на ле(х,г)ких білих крилах низ..ко над узбереж..ям, спритно обминаючи зазубні круч. Над високою скелею чайка рвонулася (в,у)гору і зникла з очей. Стрімко здіймалася (до)гори, трохи нахилившись понад морем. З верховини скелі, без сумніву, увесь острів видно як на долоні.
Скільки існує про цей острів переказів, оповідань! Під час війни наші моряки билися тут з фашистським десантом. А одного разу рибалки нібито3 на власні очі бачили величезну змію в декілька метрів завдовжки.
2. Визначити суфікси у словах:
Обхопивши, оповитий, стрічаючи, обминаючи, нахилившись.
3. Виписати з тексту 5 прислівників, задавши до кожного питання.
4. Виконайте морфологічний розбір слів, біля яких над рядком бачите цифру 3. (Це розбір слова як частини мови).
5. Пояснити постановку розділових знаків у таких реченнях:
1) Хлопчик с..дів поблизу моря, обхопивши руками коліна.
2) Далекий острів, оповитий рожевим туманом, (не)мов зрушив з місця й поплив (у,в) морі мінливого сяйва.
2 разбор здесь. это обстоятельство подчеркиваем _._._., говорят это сказуемое подчеркиваем ===,в ночи это обстоятельство подчеркиваем _._._., горят это сказуемое подчеркиваем . огни это подлежащие подчеркиваем ___, болотничы это подлежащие подчеркиваем , светятся это сказуемое подчеркиваем .
Цвєтаєва створює в своїй ліриці образ сильної, вольової особистості, яка не визнає нав'язаних кимось правил, самостійної і звиклої відповідати за свої вчинки. Для себе поетеса вимагає небагато. Вона шукає тепла та участі, звертаючись до "своїх" і "чужим" "з вимогою віри", "з проханням про кохання". Лірична героїня прагне бути потрібною всім, говорити з цілим світом і з окремою людиною, віддаючи "вогонь" своєї душі.
На жаль, світ відповідав лише байдужістю і холодом, що відбилося в поезії Цвєтаєвої на вирішенні всіх проблем. Основний мотив її творчості - це "буяння почуттів", пристрасть, шаленство. любов ніколи не буває безхмарним. Це завжди боротьба, "поєдинок фатальною". Лірична героїня здатна подолати всі перепони, відстоюючи своє право на почуття, здатна "вистраждати і повернути назад" свого обранця. Вона непередбачувана і несподівана. Їй неважко в один і той же час бути неясною, ласкавою і гордовитої. Такий постає вона у вірші"Спроба ревнощів". У ньому поєдналися насмішка над колишнім героєм і в той же час погано приховуване страждання при згадці про зраду. Бунтівна і пристрасна, вона часом страждає, як звичайнісінька жінка, що задає вічне питання: "Мій милий, що тобі я зробила?"
Цвєтаєва безмірна у всіх проявах почуття. Їй не потрібно спокою, поетеса вимагає повнокровного життя, вічного руху. Все, що дорого "крилатої душі", вклала М. Цвєтаєва в вірші про батьківщину. Росія поетеси - це вираження духу бунтарства, свавілля, непокори. Цвєтаєвська Русь багатолика. Тут святкують і плачуть, мучаться і повстають, але не знають лагідності і смиренності. Улюблена поетесою Москва стає під її пером символом російської історії, російської культури, головним джерелом життя. Цвєтаєва не сумнівається, що рано чи пізно всі шляхи перетнуться в стародавній столиці, в цьому "величезному прочан домі". Поклик своєї Москви чула поетеса в роки розлуки з батьківщиною. Це проявилося у вірші "Туга за батьківщиною". У його останньому крапці німе визнання в такому сильному почутті, на яке здатне тільки нестримне і бунтівне серце М. Цвєтаєвої.
З юних років вона усвідомила, що поет належить до числа обраних, тому творчість уявлялося їй "вищим ступенем схильності наїтію", натхнення - бурхливим поривом, що залучає до себе все життєве. Сгорая, народжувати світло - ось справжнє призначення справжньої творчості, "бо шлях комет - поетів шлях".
Про що б не говорила М. Цвєтаєва, вона завжди наповнена невичерпним бажанням "все зрозуміти і за всіх пережити". Її серце розкрити назустріч найрізноманітнішим враженням. Нелегко було Цвєтаєвої з її "безміром" уживатися з "світом заходів", але незнищенна і божевільна надія на те, що холодна стіна нерозуміння звалиться, рятувала її в гіркі хвилини відчаю.