Мабуть, кожен учень погодиться, що найбiльш затишним з-помiж навчальних кабiнетiв нашої школи був кабiнет української мови. Оформлений з великим смаком, обладнаний найновiшими технiчними засобами, з куточком етнографiї та народознавства, завжди чисто прибраний та доглянутий, вiн справдi тiшив око. Жаль, але про це доводиться говорити в минулому часi. Трапилося так, що Марiя Iванiвна протягом мiсяця не працювала у школi - вона лiкувалася. Такого, здавалося б, недовгого термiну вистачило, щоб майже повнiстю знищити її зусилля. Протягом мiсяця учнi 8-Б класу, якi вiдповiдають за порядок у кабiнетi, жодного разу як слiд його не прибрали. Кутки засновано павутин ням, технiчнi засоби вкрито пилом i брудом. Неполитi квiти зiв’яли. Прикро й сумно бачити, як недбальство, лiнь та безвiдповiдальнiсть нищать багатолiтню наполегливу працю.
Я дуже люблю тварин.Але моїм улюбленцем є мій котик Мурчик.Він в мене ще зовсім маленький.Йому всього 2 місяці.Він дуже кумедний та грайливий.Я дуже люблю за ним гати.Він увесь чорний,але має біленькі лапки,біленьку шию та ще на мордочці дві великі білі плямки.Очі в нього зелені, а проти світла набувають червоного кольору.Хоч він ще маленький,але вже має свій характер.Коли він хоче їсти,то підійде до мене і починає жалібно нявчати.А коли спить,то розбудити його дуже важко.Він тільки потягнеться,щиро позіхне та перевернеться на інший бік,ніби це його зовсім не стосується.Я не уявляю своє життя безмого пухнастого бешкетника.
