речення
А Але він не пішов а знайшов у паркані дірку і вліз із завулка у власний город.
Б Городець був такий, як і колись, — порослий дрімучим лісом соняшників, кукурудзи; посередині глибока межа.
В під ноги лягла співуча арфа й гуде на всі струни.
Г Хвилини летіли непомітно – і в кожного на серці було так, як колись, — сонячно, легко, радісно.
Д І тішилась мати, стара Чумачиха.
2. 14. Позначте речення зі складеним іменним присудком
А Сизою смугою криги перед нами закрутився Збруч (Б. Ант.-Дав.).
Б Зблизька вони були не такими вже й схожими на тих персонажів, яких уособлювали (Ю. Андрухович).
В Щось там діялося нове – якась метушня, паніка, колотнеча (Ю. Андрухович).
Г Ти так на мене не зиркай, я… теж українець! (Ю. Андрухович).
Д – Мусимо визнати, що ми на порозі катастрофи (Ю. Андрухович).
3. Виділені слова є присудком у реченнях
А На нього, щоправда, кілька разів полювали, та він чи (надто спритний(, чи (такий уже хитрий) (Ю. Винничук).
Б Грицько був красень. Очі – (як терночки) (Л. Костенко).
В Але все (має свій кінець) (Ю. Винничук).
Г Я за той час поскидав у підвал все, що (може) свідчити проти нас (Ю. Винничук).
Д На п’ять воріт (зачинена) Полтава ховає очі в тихі явори (Л. Костенко).
На високій горі панує вічний холод. Там розкинулось білосніжне місто.
Навколо воно оточене неприступними крижаними мурами. А у центрі велично підноситься до неба замок своїми куполами. Кришталем виблискують вони від рідкісного промінчика, який іноді зазирне у цю мерзлоту. Навкруги все біле: снігові стіни, снігове покривало на землі, сніжинки у повітрі. Замок дуже гарний. Проте ця краса холодна. Не гріє вона теплом та затишком, не щебече пташиним співом, не розцвітає прекрасним цвітом. Тут мешкає могутня Снігова королева.
Хто потрапляє сюди, той все забуває. Серце його стає холодним. Зникають усі переживання та почуття. Тут жив зачарований Кай, поки добра Герда не розшукала його.
Популярність пісні Семена Климовського «Їхав козак за Дунай» безпрецедентна. Її співали вже в середині вісімнадцятого століття. Мотив розлуки козака з коханою дівчиною, образний лад пісні, характер мелодії дають підстави називати її романсом.
У добу романтизму було написано інші тексти, які виконували на мелодію «їхав козак за Дунай». Митці створювали нові варіації на тему української пісні. Це арія Лести в однойменній опері віденського композитора Кауера, опера Кавоса «Козак-віршувальник», вірш Пушкіна «Козак», Варіації для скрипки з оркестром Аляб’єва… 1860 року історик Микола Закревський зауважив, що ця пісня «відома всій освіченій Європі».
1808 року в Чорному лісі під Баден-Баденом місцева знать влаштувала «садове свято», у якому брали участь і гості з Росії. На святі був присутній композитор Христоф Тідге, який, почувши пісню про розлуку козака й дівчини, переробив твір. З того часу німці вважають цю версію української пісні власним фольклорним скарбом.
За обробку пісні «їхав козак за Дунай» узявся сам Бетховен! Композитор був у приятельських стосунках з Андрієм Розумовським, послом Росії в Австрії, який у своєму віденському палаці зберігав велику кількість музичних видань. Андрій Розумовський мав глибокі почуття до землі й культури своїх предків. Пам’ять про Батурин жила в цій родині. Бетховен зацікавився українським музичним фольклором. В його обробці пісня «їхав козак за Дунай» оновилася: голос виконавця зазвучав у супроводі фортепіано, скрипки й віолончелі; маршовість поступилася більш повільним і ніжним тонам.
Чи міг уявити Семен Климовський, що доля виявиться такою прихильною до його пісні, яка облетить усі материки, потрапить до німецького фольклору, що її співатимуть навіть американські ковбої?