ребят
Знайдіть і виправте у завданнях помилки. Запишiть вiрний варiант.
1.Ех казав же я, що не можна князя залишати без догляду: ще занадто молодий і запальний!.. (Тимур і Олена Литовченки “Кинжал проти шаблі”.)
2.Ов-ва! Оце так приїхали до моря літо зустрічати! (Світлана Поваляєва “Ексгумація міста”.)
Гуляють качатка, у теплiй водi купаючись… Раптом тривожний мамин голос, тихе ках i каченяток нема! (Остап Вишня “Мисливські усмішки”.)
3.Ех. А колись же був Дніпро... Річка! (Вільям Лігостов “Подорож до Ельдорадо”.)
4.Щодо Енн я помилилася, та воно й не дивно, бо другої такої химерної істоти їйбо у цілому світі немає, її годі зрозуміти, як ото інших дітей. (Люсі-Мод Монтгомері “Енн із Зелених Дахів”.)
Дві учениці з різних школах зустрілися в кафе. Вони хотіли гарно провести час, і тут Олена спитала:
— Валерія, тобі подобається українська мова?
— Вона дуже складна... Навіщо вона потрібна?
— Як це навіщо? Ти зможеш показувати іноземцям нашу Україну, проводити екскурсії. Так ти покажеш своє ставлення до рідної країни,- закричала Олена.
— Мені це зовсім не цікаво! Я її вивчу і далі буду працювати за кордоном.
— Як ти будеш там працювати, якщо рідної мови не знаєш? Наша мова солов'їна, наче тоненький спів дівчини. Вона як червона калина, яка дозріла за вікном. Ти не бачиш, що так ми показуємо наше поважне ставлення до наших предків? Це наша візитна картка, бо не кожен зможе вивчити нашу мову!
— Ти мене переконала, що треба її знати. У тебе дуже гарно розвинуті навички вмовляння. Вибач, але мені звонить мій хлопець. Я мушу йти!
— Бувай, Валерія!