1. Одного дня самотній Будда знічев’я походжав берегом річки (озера) Лотосів.
2. У раю був обід (ранок).
3. Той Кандата, великий імператор (лиходій), за життя грабував (вбивав) людей, підпалював їхні поля (оселі) й учинив чимало інших добрих справ (злочинів).
4. Якось, мандруючи лісом, він побачив, як через дорогу (стежку) повзе жучок (павучок).
5. Там, на дні пекла, у Крижаному (Кривавому) озері борсався Кандата.
6. Вгледівши над головою павутинку, Кандата на радощах аж весело заспівав (сплеснув у долоні).
7. А тим часом купки (тисячі й тисячі) грішників видиралися з темряви над Кривавим озером.
8. І Кандата щосили закричав: «Гей, грішники, чіпляйтеся міцніше і лізьте швидше вгору! (Це моя павутинка. Хто вам дозволив чіплятися за неї? Ану, спускайтеся вниз!)».
9. Але тої ж миті павутинка зненацька полетіла вгору (розірвалася саме над Кандатою), і Кандата, закрутившись дзиґою, швидко опинився в раю (зник у темряві).
10. Обличчя Будди просвітліло (посмутніло), і він пустився йти далі.
11. Мабуть, добродушним (жалюгідним) здався йому Кандата.
Осінь зачаровує красою. Таке розмаїття кольорів, це щось неймовірне. Вітер кружляє різноманітих кольорів листя над землею.Усіма відтінками теплих кольорів осінь встелила стежинки у парку. Я дуже полюбляю гуляти в парку , коли під ногами шелестить опале лися, а сонячні промінчики зігрівають своїм теплом моє обличча. А небо над головою таке синє і чисте, лише денеде пропливають поодинокі сірі хмаринки,які нагадують про прихід холодів. Кожна пора року гарна по своєму. але приходу осені я завжди чекаю з нетерпінням.
Відповідь:
1. Одного дня самотній Будда знічев’я походжав берегом річки (озера) Лотосів.
2. У раю був обід (ранок).
3. Той Кандата, великий імператор (лиходій), за життя грабував (вбивав) людей, підпалював їхні поля (оселі) й учинив чимало інших добрих справ (злочинів).
4. Якось, мандруючи лісом, він побачив, як через дорогу (стежку) повзе жучок (павучок).
5. Там, на дні пекла, у Крижаному (Кривавому) озері борсався Кандата.
6. Вгледівши над головою павутинку, Кандата на радощах аж весело заспівав (сплеснув у долоні).
7. А тим часом купки (тисячі й тисячі) грішників видиралися з темряви над Кривавим озером.
8. І Кандата щосили закричав: «Гей, грішники, чіпляйтеся міцніше і лізьте швидше вгору! (Це моя павутинка. Хто вам дозволив чіплятися за неї? Ану, спускайтеся вниз!)».
9. Але тої ж миті павутинка зненацька полетіла вгору (розірвалася саме над Кандатою), і Кандата, закрутившись дзиґою, швидко опинився в раю (зник у темряві).
10. Обличчя Будди просвітліло (посмутніло), і він пустився йти далі.
11. Мабуть, добродушним (жалюгідним) здався йому Кандата.
12. У раю бралося до вечора (полудня).