Вам потрібна доповідь до проекту, так? Тоді тримайте:
Люди завжди прагнули пізнавати світ, у якому живуть, здобувати нові знання про те, що їх оточує. У широкому сенсі це й є наука.
Навіть первісну людину, яка помітила, що біля вогню тепліше, перенесла вогонь до себе у печеру та здогадалася підкидати дрова у багаття, щоб воно не згасало, можна вважати вченим. Ця первісна людина збагатила колективний досвід свого племені, поліпшила життя, винайшовши, як ми тепер кажемо, нову технологію.
У давні часи прогрес йшов дуже повільно. Люди прагнули вивчати навколишній світ, щоб використовувати нову інформацію собі на користь. Люди почали вирощувати рослини та тварин, винайшли календар, удосконалювали виготовлення різних речей. Вони подорожували, щоб знати, хто живе у інших землях, торгували або воювали з сусідями. Все це накопичувало інформацію, що була відома людям на той час.
Коли люди будь-якого народу винаходили писемність, це прискорювало прогрес, бо дозволяло берегти знання та передавати їх нащадкам. З'являлися вчені - люди, що присвячували своє життя пізнанню світу, отриманню та збереженню знань.
Різке прискорення прогресу почалося, коли бурхливо розвивалася промисловість, що вимагала нових технологій. Також, розвиток торгівлі вимагав нових знань, наприклад, в області астрономії, механіки, географії. У ту пору відбулося багато географічних відкриттів.
Прогрес науки та техніки йшов все швидше. Паровоз, радіо, телеграф, перші літальні апарати... Кожен з цих винаходів змінював суспільство, і для кожного з цих винаходів був потрібен певний рівень розвитку науки. Чим більше інформації накопичувало людство, тим швидше розвивалася наука.
Все, що ми маємо зараз - інформаційні технології, комп'ютери та інтернет, швидкісні літаки та космічні апарати, супутники, тощо - з'явилося завдяки сторіччям самовідданної праці численних вчених - людей, що пізнавали навколишній світ.
Зараз школу можна назвати моєю другою домівкою. Вона займає значне місце у моєму житті. Саме школа здебільшого визначає мій розклад дня, те, чим я займаюся. Саме у школі я зустрічаю друзів-однокласників, зі шкільних уроків узнаю багато нового та цікавого.
Моя школа не нова, їй вже більше двадцяти п’яти років. Це триповерхова світло-сіра будівля у формі прямокутника. Молодші класи розміщені на першому та другому поверсі, а старшокласники вчаться на другому та третьому. Класні кімнати в моїй школі просторі та світлі, з великими вікнами та зручними партами. Стіни їх прикрашені квітами, вишитими рушниками, таблицями, портретами видатних учених.
До головного входу веде парадний ґанок з багатьма сходинками. З цього ґанку кожного року восени та навесні нас вітають з Першим та Останнім дзвоником директор, завучі, вчителі та різні гості. З такої нагоди ґанок прикрашають квітами та повітряними кульками.
На першому поверсі знаходиться великий просторий хол, де висить розклад занять, стінгазети, оголошення. А найбільшою гордістю його є величезні горщики з високими квітами – пальмами, кімнатними розами, геранями. За ними дбайливо доглядає технічний персонал школи та самі учні. Ні в кого, навіть найбільшого розбишаки, не підійметься рука зіпсувати таку красу!
Ще в нашій школі є два спортзали – великий та малий, а біля школи великий стадіон. Клас інформатики оснащено сучасними комп’ютерами, тож я з нетерпінням чекаю, коли цей предмет з’явиться в моєму розкладі. А ще в більшості класів є проектори. На першому поверсі знаходиться бібліотека та читальний зал з багатьма цікавими книжками, а також їдальня, де готують смачні булочки і звідки завжди йде апетитний аромат.
У моїй школі досить затишно та є все необхідне для навчання. Мені подобається моя школа!
Люди завжди прагнули пізнавати світ, у якому живуть, здобувати нові знання про те, що їх оточує. У широкому сенсі це й є наука.
Навіть первісну людину, яка помітила, що біля вогню тепліше, перенесла вогонь до себе у печеру та здогадалася підкидати дрова у багаття, щоб воно не згасало, можна вважати вченим. Ця первісна людина збагатила колективний досвід свого племені, поліпшила життя, винайшовши, як ми тепер кажемо, нову технологію.
У давні часи прогрес йшов дуже повільно. Люди прагнули вивчати навколишній світ, щоб використовувати нову інформацію собі на користь. Люди почали вирощувати рослини та тварин, винайшли календар, удосконалювали виготовлення різних речей. Вони подорожували, щоб знати, хто живе у інших землях, торгували або воювали з сусідями. Все це накопичувало інформацію, що була відома людям на той час.
Коли люди будь-якого народу винаходили писемність, це прискорювало прогрес, бо дозволяло берегти знання та передавати їх нащадкам. З'являлися вчені - люди, що присвячували своє життя пізнанню світу, отриманню та збереженню знань.
Різке прискорення прогресу почалося, коли бурхливо розвивалася промисловість, що вимагала нових технологій. Також, розвиток торгівлі вимагав нових знань, наприклад, в області астрономії, механіки, географії. У ту пору відбулося багато географічних відкриттів.
Прогрес науки та техніки йшов все швидше. Паровоз, радіо, телеграф, перші літальні апарати... Кожен з цих винаходів змінював суспільство, і для кожного з цих винаходів був потрібен певний рівень розвитку науки. Чим більше інформації накопичувало людство, тим швидше розвивалася наука.
Все, що ми маємо зараз - інформаційні технології, комп'ютери та інтернет, швидкісні літаки та космічні апарати, супутники, тощо - з'явилося завдяки сторіччям самовідданної праці численних вчених - людей, що пізнавали навколишній світ.
Зараз школу можна назвати моєю другою домівкою. Вона займає значне місце у моєму житті. Саме школа здебільшого визначає мій розклад дня, те, чим я займаюся. Саме у школі я зустрічаю друзів-однокласників, зі шкільних уроків узнаю багато нового та цікавого.
Моя школа не нова, їй вже більше двадцяти п’яти років. Це триповерхова світло-сіра будівля у формі прямокутника. Молодші класи розміщені на першому та другому поверсі, а старшокласники вчаться на другому та третьому. Класні кімнати в моїй школі просторі та світлі, з великими вікнами та зручними партами. Стіни їх прикрашені квітами, вишитими рушниками, таблицями, портретами видатних учених.
До головного входу веде парадний ґанок з багатьма сходинками. З цього ґанку кожного року восени та навесні нас вітають з Першим та Останнім дзвоником директор, завучі, вчителі та різні гості. З такої нагоди ґанок прикрашають квітами та повітряними кульками.
На першому поверсі знаходиться великий просторий хол, де висить розклад занять, стінгазети, оголошення. А найбільшою гордістю його є величезні горщики з високими квітами – пальмами, кімнатними розами, геранями. За ними дбайливо доглядає технічний персонал школи та самі учні. Ні в кого, навіть найбільшого розбишаки, не підійметься рука зіпсувати таку красу!
Ще в нашій школі є два спортзали – великий та малий, а біля школи великий стадіон. Клас інформатики оснащено сучасними комп’ютерами, тож я з нетерпінням чекаю, коли цей предмет з’явиться в моєму розкладі. А ще в більшості класів є проектори. На першому поверсі знаходиться бібліотека та читальний зал з багатьма цікавими книжками, а також їдальня, де готують смачні булочки і звідки завжди йде апетитний аромат.
У моїй школі досить затишно та є все необхідне для навчання. Мені подобається моя школа!