Пунктуаційну помилку допущено в реченні Обери один варіант
Чекаю дня, коли тобі скажу: <<Оця строфа, нарешті, досконала» (Ліна Костенко).
Де на круті й високі хвилі ударять звечора дощі, там ходять хмари посивілі і глоду
хмуряться кущі (Андрій Малишко). Як не любить той край, що дав тобі і силу, і гострий зір очей, і розум молодий, і
далі, що тобі красу свою одкрили, і моря розгойданий прибій (Володимир
Сосюра).
Тільки зрідка шумить верховіттям дуб і зітхає коли-не-коли самотня береза (Леся
Українка).
Усе, що ти побачиш уві сні - твоï аеродроми запасні (Сергій Жадан).
Відповідь:
Чекаю дня, коли тобі скажу: <<Оця строфа, нарешті, досконала» (Ліна Костенко). Повинно бути: Чекаю дня, коли собі скажу: Оця строфа, нарешті, досконала.
Пояснення: