Пунктуаційну помилку допущено в реченні А)2 Б) 5 В) 6 Г) 9 1) Мороз пече, під ногами шкварчить і співає соловейком сніг. 2)Сонце полум'яніє, по-зимовому низько стоячи під горою. 3) Останній день старого року, чеперний і яскравий, хоче залишити по собі спогад, перед тим як прийде йому на зміну щедрий вечір.
4)Милуючись з навколишньої зими, Явтух Каленикович іде вулицею у незастебнутому кожусі. 5)Самому Явтухові уявляється, що він іде, не кваплячись. 6)Людям же бачиться, що біжить, поспішаючи, певно, за кроком власних думок.7)Морозяне повітря відсвіжує легені; кров, насичена киснем, добирається до найдальших цяточок мозку; голова робиться свіжа.
8)А навкруги пливе вечір, новеньким золотом поблискує в височині місяць, мороз притискає й паморозить іскристу від снігу землю. 9)Місячна морозяна ніч завмирає, прислухаючись до кроків нового року.

Відповідь:

Так, цілком поділяю цю філософську думку Ніцше. Тільки поступова зміна світогляду та думок на більш позитивні здатна привести людину до стану, коли її цілком можна назвати щасливою. Не важливо, що зараз оточує тебе, який твій дім, в якомі місці ти живеш, хто поряд з тобою. Своїми думками ти здатен або страждати від цього, або намагатись найти в цьому позитив чи просто змінити це, якщо це в твоїх силах.

Марно очікувати щастя, якщо  в думках ти постійно бачиш події які навколо тебе,  в песимістичних фарбах. Звичайний дощ може бути або приводом для смутку, або ж чудовою нагодою почитати в затишному кріслі улюблену книгу, попиваючи тепле какао і з гарним настроєм.

Пояснення:

Жив собі один купець. Мав він чудовий сад, у якому росли найрізноманітніші дерева і квіти. Не було тільки солов'я. І от одного разу зловив він у лісі сіреньку пташку і посадив у золоту клітку. Соловей сумно дивився у небо, і жалібно співав. Знайшов купець чоловіка, який знав пташину мову, і сказав:

- Розгадай солов'їну пісню!

Послухав чоловік солов'я і каже:

- Хазяїне, - соловей співає, - Земле моя, гніздечко моє, я без вас не можу жити.

Тоді купець випустив солов'я. Прилетів він у ліс і заспівав:

- Земле моя! Ти найкраща, наймиліша!

Здивувався купець і сказав до себе: "Дивак цей соловей. У мене жив у розкошахі сумував. А в своєму зруйнованому гнізді заливається від радості дзвінкоголосим співом."

- А ти не дивуйся, хазяїне(без змін до скарб) - відповів йому чоловік, що знав пташину мову.