Провідміняти сто дванадцята ​

Мишко — мій найкращий друг. Ми дружимо з першого класу. На вигляд він звичайний хлопець, яких багато в нашій школі і в нашому класі. Мишко середнього зросту, худорлявий, у нього високий лоб, прямий ніс, світле волосся і трохи смагляве обличчя. Мене завжди дивує, що у вересні після сонячного літа волосся у Мишка стало ще світлішим, а обличчя — ще смуглявішим. Я не можу зрозуміти, якого кольору очі у мого друга. Мені здається, що вони чомусь постійно змінюють свій колір. Колір очей Мишка залежить від його настрою. Коли він бачить якусь несправедливість, очі стають темно-сірими, а погляд спалахує гнівом. Коли йому весело, очі стають синіми, як маленькі озерця, і наче посміхаються. А коли ми з Мишком у сонячний день гуляємо на вулиці, то його очі стають блакитними, як високе безхмарне небо над нами. 

Мій друг любить спорт. Він швидко бігає, високо стрибає. Але найбільше йому подобаються спортивні ігри, змагання, естафети. Спорт зробив Мишка сильним, спритним, витривалим. Саме тому він не боїться фізичної роботи і з задоволенням допомагає дорослим. 

Він чесний і доброзичливий хлопець. Мені з ним цікаво і весело. Я дуже пишаюсь, що в мене є такий друг. 

  Моя сімя необійдеться без моєї бабусі вона найкраща в світі бабуся, яка тільки є на світі.Вона працьовита, добра, щира та віддана.
  Моя люба бабуся має злегка посивіве волосся, кирпатий ніс, сірі очі та наче розквітша троянда губи. Вона невисокого зросту, навіть трішки кульгає, має вузенькі плечі та ніжні, турботливі руки. Цими руками готувалися безліч шедеврів та делікатесів, які я встигла покуштувати.
  Бабуся - це наче друга мама, такаж ніжна чутлива та турботлива вона оберіг для кожною сімї потрібно любити і цінувати її, у кожного є своя бабуся, але моя найкраща!