Я вже давно ходжу на тренування по плаванню. І хочу розповісти вам як проходять наші заняття та чого навчим мене тренер.
Почнемо з того, як ми тренеруємося. Спочатку хлопці та дівчата діляться між собою по роздягальням. Коли ми перевдяглися, ідемо до душу. Вже після прийняття цієї процедури, ми ідемо до самого басейну, де нас вже чекає тренер.
Спершу ми строємось у ширенгу, потім нас перераховують. Тренер нас веде до басейну, дає завдання і ми починаємо його виконувати.
Якщо хтось не може правильно виконати це завдання, тренер допомагає та показує.
А чого ж все-таки мене навчив тренер?
По-перше, він навчив мене плавати, а вже потім і усяким прикидам і трюкам. Наприклад, жабку або перекид у воді.
А ще в нас був такий діалог:
-Тренере, в мене не виходить зробити цей рух - говорю я,
-Ось дивись, як я показую та повторюй за мною - говорить тренер і починає показувати рух, -тепер розумієш?
-Не дуже, але спробую - я починаю виконувати це, - ось так?
-Так, не погано виходить, потренеруйся ще трохи і можеш відпочити - відповів мені тренер
Насправді, вже ходжу на плавання довгий час і мені це подобається! Дуже хочу запропонувати і вам
Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо. Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом. Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета. Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
Я вже давно ходжу на тренування по плаванню. І хочу розповісти вам як проходять наші заняття та чого навчим мене тренер.
Почнемо з того, як ми тренеруємося. Спочатку хлопці та дівчата діляться між собою по роздягальням. Коли ми перевдяглися, ідемо до душу. Вже після прийняття цієї процедури, ми ідемо до самого басейну, де нас вже чекає тренер.
Спершу ми строємось у ширенгу, потім нас перераховують. Тренер нас веде до басейну, дає завдання і ми починаємо його виконувати.
Якщо хтось не може правильно виконати це завдання, тренер допомагає та показує.
А чого ж все-таки мене навчив тренер?
По-перше, він навчив мене плавати, а вже потім і усяким прикидам і трюкам. Наприклад, жабку або перекид у воді.
А ще в нас був такий діалог:
-Тренере, в мене не виходить зробити цей рух - говорю я,
-Ось дивись, як я показую та повторюй за мною - говорить тренер і починає показувати рух, -тепер розумієш?
-Не дуже, але спробую - я починаю виконувати це, - ось так?
-Так, не погано виходить, потренеруйся ще трохи і можеш відпочити - відповів мені тренер
Насправді, вже ходжу на плавання довгий час і мені це подобається! Дуже хочу запропонувати і вам
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".