Прокоментуйте думку Юрія Іллєнка: «Дієслів є рівно стільки, скільки потрібно людині, щоб народитися, полюбити і вмерти. Оце фактично й усі потрібні людині дієслова: народитися, любити, вмерти. Та й ота трійка зводиться до одного-єдиного дієслова — бути».
Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра.. . Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді.
І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити.. .
Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд.
Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.
Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.
Якою постає людина 21 століття? Освіченою, інтелігентною, вільною? Які значення мають ці слова? Освічена людина- це людина з певною сумою знань і здатністю їх осмислювати, аналізувати, робити висновки. Інтелігентна людина, яка ще має до цього моральні та духовні якості.А яка ж вільна людина? Вільна людина керує своїм життям, чинить на свій власний розсуд і сама перед собою несе відповідальність за свої вчинки, і не чекає, коли приймуть рішення за неї.
Чи може людина, позбавлена здорового глузду, людина, яка не знає ціну власних мовливостей бути вільною? Я вважаю, що ні.Чим більше людина знає, тим вільніша вона в одній чи іншій думці, тим вільніша вона в свої планах на майбутнє. І з вислівом Вергілія:» Чим освіченіша людина, тим вона вільніша», - я повністю згодна.
У п’єсі «Ярослав Мудрий» Іван Кочерга будує всі події навколо образу князя Ярослава і його боротьби з різними перешкодами. Ярослав постає людиною мудрою, освіченою, на плечах якої лежить доля розвитку Київської Русі.Мудрість Ярослава- в прагенні до знань, до культури, до освіти народу. Ярослав створює перші закони «Руської правди», будує храм на честь Божої Матері.Сильним духом і волею, князь зміг прийняти гідне рішення для свого народу, тим самим довевши свою незалежну і вільну особистість.
Долю освічених жінок змальовує Ольга Кобилянська. В повісті «Людина», де головною героїнею виступає дівчина Олена, ми можемо побачити приклад освіченості та незламності духу. Олена багато читає, полюбляє музику, тонко відчуває природу.
«В мені живе любов до свободи і непохитна рішучість не дати накому себе поневолити, ніколи не схилити своєї голови, коли проти цього протестує моя совість», -каже Олена.
Дівчину відмовляли і казали, що головне в жіночому житті сидіти з родиною і « не висовуватись». Але Олена не така. Вона має свій вибір, якого дотримується до кінця.
Її волю і розум - не можна роз’єднати. Прототипом героїні твору, на що вказують щоденники Кобилянської, була сама авторка твору, яка прагнула до світла, сонця, повнокровного життя. Її ідеал-жінка освічена, інтелігентна, дівчина з високими духовними запитами. Такою вона створила Олену.
Давайте повернемося до сучасного життя. За Конституцією України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. А чи спрацьовує цей закон у нашому повсякденному житті?Звичайно, вільна людина-це опора для держави, але чи може людина, яка не знає своїх прав та обов’язків бути вільною? Освічені люди і тим вільні, що вони знають, чого вони гідні, які їхні права, як вони можуть себе захистити та інших. Без освіченої націїї немає державного розвитку. І наша освіта формулює цивілізовану, демократичну молодь. Тому в наших руках - майбутнє України. І ми повинні зробити все, щоб нація була освіченою, бо це великий фундамент для розвитку як і духовних цінностей людини, так і розвитку всієї країни.
як то так