Гарячі промені сонця пригріли холодну після зими землю, задзюрчали струмки, заспівали птахи. Ми нетерпляче чекаємо пробудження всього живого. Дуже хочеться побачити красуню-при-роду в її зеленій величі.
Першою з'являється молода травичка. Вона ще не повкриває землю суцільним килимом, а з'являється лише в окремих місцях. З'явилось молоде листя, зацвіли яблуні, вишні, абрикоси, задзвеніли голоси птахів. Природа вже повністю прийняла весну. І враз — несподіваний білий сніг! Сніг покрив зелені листочки. Вони, народжені нещодавно, ще безсилі і безпорадні. Холодний сніг випробовує їх на витривалість. Та ось сонце розштовхало снігові хмари. Повернулось тепло на землю, і під вечір сніг розтанув. Листя заплакало від радості.
Ще хочеться ласкавого тепла і сонячного світла, а вже, чуєш, стукає у віконце, опадає листям і стиглими горіхами осінь. Вона приходить до нас з яскравими квітами, стиглими плодами, різнобарвним листям, запахами вологої землі і лісових грибів.
Рання осінь, дні блакитні і прозорі. З ранку виходиш під парасолькою і в капюшоні, а прямо біля самого ганку – велика калюжа. Як хороші, як життєдайні ці дощики після виснажливої літньої спеки! На диво, знову починає зеленіти трава і радіють квіти на клумбах і герань на моєму балконі!
Кажуть, якнайкращі кравці одягають золоту осінь в свої вишукані вбрання. На стежки, газони, тротуари і лавки в парку, подивись, падають і з тихим шерехом лягають різнокольорові листя з кленів, вишень, акацій і тополь. Часто зривається скажений вітер і несе мертве листя у веселому танці.
На жаль, пізньої осені природа рідко нагадує про свою чарівність. Вона холодна і млява. В небі нескінченною низкою пливуть сірі хмари, сіре небо відбивається в сірій річці. Холодно, сиро, тужливо. А про себе вже нагадує морозним вітром зла зима.
Зрізали вже в городах навіть останню капусту, і зайцю стало нічого вкрасти. Відлетіли спочатку граки і ластівки, за ними потягнулися жайворонки, чаплі, журавлі, гуси. До речі, зяблики, синиці і блакитні сойки не відлітають в теплі краї, вони живуть в густих заростях ожини, шипшини або виноградної лози і харчуються їх насінням і плодами, та ще тим, чим ми, люди, підгодовуємо їх в цей важкий час. Звірі заготовляють їжу на зиму, змінюють вбрання, готують собі теплі житла.
А у селянина, думаєш, мало справ восени? Дуже багато. Насамперед, треба прибрати з полів урожай, та вкрити його в засіках, щоб добре зберігся. А ще треба заготовити дрова, без яких холоднечу не переживеш, сіно для худоби, гриби і ягоди, сходити на риболовлю та полювання. Треба запастися теплим одягом, тому умільці в'яжуть вовняні шкарпетки, светри, шарфи і рукавиці.
Осінь – час роздумів, зосередження під теплим пледом, час читання хороших віршів. Ось, наприклад, таких:
Білий сніг на зеленому листі
(твір-мініатюра)
Гарячі промені сонця пригріли холодну після зими землю, задзюрчали струмки, заспівали птахи. Ми нетерпляче чекаємо пробудження всього живого. Дуже хочеться побачити красуню-при-роду в її зеленій величі.
Першою з'являється молода травичка. Вона ще не повкриває землю суцільним килимом, а з'являється лише в окремих місцях. З'явилось молоде листя, зацвіли яблуні, вишні, абрикоси, задзвеніли голоси птахів. Природа вже повністю прийняла весну. І враз — несподіваний білий сніг! Сніг покрив зелені листочки. Вони, народжені нещодавно, ще безсилі і безпорадні. Холодний сніг випробовує їх на витривалість. Та ось сонце розштовхало снігові хмари. Повернулось тепло на землю, і під вечір сніг розтанув. Листя заплакало від радості.
Ще хочеться ласкавого тепла і сонячного світла, а вже, чуєш, стукає у віконце, опадає листям і стиглими горіхами осінь. Вона приходить до нас з яскравими квітами, стиглими плодами, різнобарвним листям, запахами вологої землі і лісових грибів.
Рання осінь, дні блакитні і прозорі. З ранку виходиш під парасолькою і в капюшоні, а прямо біля самого ганку – велика калюжа. Як хороші, як життєдайні ці дощики після виснажливої літньої спеки! На диво, знову починає зеленіти трава і радіють квіти на клумбах і герань на моєму балконі!
Кажуть, якнайкращі кравці одягають золоту осінь в свої вишукані вбрання. На стежки, газони, тротуари і лавки в парку, подивись, падають і з тихим шерехом лягають різнокольорові листя з кленів, вишень, акацій і тополь. Часто зривається скажений вітер і несе мертве листя у веселому танці.
На жаль, пізньої осені природа рідко нагадує про свою чарівність. Вона холодна і млява. В небі нескінченною низкою пливуть сірі хмари, сіре небо відбивається в сірій річці. Холодно, сиро, тужливо. А про себе вже нагадує морозним вітром зла зима.
Зрізали вже в городах навіть останню капусту, і зайцю стало нічого вкрасти. Відлетіли спочатку граки і ластівки, за ними потягнулися жайворонки, чаплі, журавлі, гуси. До речі, зяблики, синиці і блакитні сойки не відлітають в теплі краї, вони живуть в густих заростях ожини, шипшини або виноградної лози і харчуються їх насінням і плодами, та ще тим, чим ми, люди, підгодовуємо їх в цей важкий час. Звірі заготовляють їжу на зиму, змінюють вбрання, готують собі теплі житла.
А у селянина, думаєш, мало справ восени? Дуже багато. Насамперед, треба прибрати з полів урожай, та вкрити його в засіках, щоб добре зберігся. А ще треба заготовити дрова, без яких холоднечу не переживеш, сіно для худоби, гриби і ягоди, сходити на риболовлю та полювання. Треба запастися теплим одягом, тому умільці в'яжуть вовняні шкарпетки, светри, шарфи і рукавиці.
Осінь – час роздумів, зосередження під теплим пледом, час читання хороших віршів. Ось, наприклад, таких:
Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! – та сама.
Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген, килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.
І плаче кошик серед трав – нема мелодій.
(Ліна Костенко)