Прочитайте вірш. Виберіть з нього прислівники та сполучення прий­менників з іменниками і вкажіть,на які питання вони відповідають та як пишуться :
Ходять лелеки по лузі, ходять лелеки у тузі:
Завтра у вирій далекий будуть летіти лелеки...
Ой, уже осінь усюди сіє туманами мжичку!
Скоро вже холодно буде: жаби ховаються в річку.
Завтра ранесенько-рано, сонце лиш сходити стане, в сизім, осіннім тумані клекіт лелечий розтане.
(М. Познанська)

Новий рік – моє найулюбленіше свято. Напередодні мене завжди охоплює дивне відчуття, наче має статися щось радісне та чарівне.

Ми починаємо готуватися до святкування заздалегідь. Прибираємо у домі, наряджаємо ялинку, прикрашаємо кімнати кульками, гірляндами, красивими іграшками, святковими лампочками, свічками. Мені дуже подобаються новорічні та різдвяні вінки з вітками хвої, яскравими стрічками та фігурками янголів. Раніше я таке бачив лише у зарубіжних фільмах, а зараз ця мода дійшла й до нас.

Мама завжди готує для святкового столу щось незвичне, небуденне. Я намагаюся не проспати момент приходу нового року під бій курантів. І в нашому класі, і в актовому залі все прикрашено іграшками, паперовими сніжинками, срібним "дощиком". У залі стоїть величезна ялинка, вона вся у вогниках, намистах, іграшках.

Після свята ми попрощалися на цілих два тижні — адже на нас чекають зимові канікули.

Объяснение:

Объяснение:

У широких мисливських чоботях, величезнім капелюсі, опасистий, натоптаний, Олександр Кіндратович справді скидався на Гаргантюа

Червоненький, з веселим біленьким обідком Холодів поплавок ніби вмерз у річкову блакить

За якийсь день-другий спалене нічними й ранковими заморозками листя облетіло.

У лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням.

Біля самого порога вітається з нами аж задимлена росою вишня.

баню небесної блакиті накрив видимий простір залитий сонячними промінями.

Острів Самалений, найближчий із архепелагу островів, вони відвідали ще дітьми.

Тільки часом шелесне по гіллі вальок снігу, струшений вітром з верховіття.

Все це, накупане мiсячним маревом, висяювало росою.

За плечима в данила напиханий всячиною лантух та рушниця

Очі її, освітлені зсередини м'яким живим сяйвом, були видимим вираженням душі.

Над головою ледь-ледь ворушиться вже прихоплене холодними свiтанками листя.