► Прочитайте вірш Д. Білоуса. Про яку морфологічну норму тут ідеться? Випишіть іменники, ужиті в кличному відмінку. Позначте закінчення. Визначте відміни. Пригадайте відповідні правила. Слова покличні — прості і величні
В джерелах слова — душі криниця.
Звичайний приклад візьму навмисне,
А рідна мова — як чарівниця.
Краса ж така в нім, що серце стисне.
Дивися — в кличнім простім відмінку:
«Ой не стелися, зелен барвінку...»
Одвертий кличний — немов дитинний,
Музичний, зичний та ще й гостинний.
Звертання щире, душевне, щедре —
Василю, Павле, Іване, Петре!
І так сердечно, і так ласкаво —
Наталю, Лесю, а чи Любаво!
До зборів, сходки відкрито й радо —
Чи товариство, а чи громадо!
А найсвятіше душа приємле —
Моя Вкраїно, кохана земле,
Ти, святий Дніпре, і ти, Дунаю,—
Миліших серцю звертань не знаю.
Я вважаю, що кожна людина, крім великих загальнолюдських моральних принципів, має свої власні. Вони полягають у ставленні до найближчих людей, до навколишнього світу, до навчання. Дріб’язкові, на перший погляд, вчинки закладають основи характеру людини. У наш час люди значно простіше дивляться на навчання. Не встиг зробити домашнє завдання — списав, забув удома бутерброд — відщипнув у друга, одержав погану оцінку — сказав, що забув щоденник.
Перевірено не одним поколінням: той, хто зробив аморальний вчинок хоча б один раз — не зможе втриматись і надалі. Ось так і народжується мораль пристосуванця, брехуна, а іноді, і негідника.
Тому я вважаю, що про високі принципи не треба кричати, їх треба доводити на ділі. Тільки тоді моральні принципи кожного з нас стануть моральними принципами суспільства, коли ми керуватимемося позитивними намірами.