|. прочитайте текст.запишіть його тему і мікротеми ВСЕСВІТНЯ ПАВУТИНА ||. Визначте відоме і нове в реченнях першого та другого абзаців |||. Випишіть із першого та другого абзаців речення,які містять теми, мікротеми висловлювання.
Речення з однорідними підметами. Людина, птиця і бджола люблять погожу днину.
Речення з однорідними присудками. 1. Яким любив і шанував жайворонків. 2. Ми зустріли і провели друзів. 3. В небі сіяли зірки й виблискували в темній, як криця, воді.
Однорідні прикладки. 1. Художник-гуманіст, активний учасник руху за мир, за дружбу між народами, цілковите право сказати про себе: "Я належу людству". 2. Козланюк-прозаїк намагався розвивати традиції таких визначних літописців, як Іван Франко, Марко Черемшина, Василь Стефаник. 3. Всій країні стали відомі імена дослідників граматичного ладу української мови, такі як Євген Тимченко, Агатангел Кримський тощо.
Однорідні додатки 1. Твори Івана Франка захоплюють читача силою художнього слова, високою емоційністю художніх образів, глибиною думки й почуття. 2. Яким любив жайворонків, полиновий тлін, сонячні дні, тишу.
Однорідні обставини. 1. На північ, на південь, на захід, на схід, над трупами вигуків вночі. 2. Вчора і сьогодні, у місті і в селі, поширювався дух незалежності, дух державності, вимріяної і вистражданої цілими поколіннями людей.
Ліна Костенко Я не знаю, хто, коли й кого нагородив уперше. Мабуть, це було давно, и яка це була нагорода—священний камінчик, золота бляшка чи зуб акули? У стародавніх греків — лавровий вінок. У фінікійців, здається, перстень. Знаю тільки, що з давніх- давен були і є нагороди, так би мовити, двох категорій: нагороди нечесні, що заохочують служити владам, і нагороди почесні, за справжні заслуги перед сустльством. Ti перші сипалися щедро, і часто з рук неправедних. Tі другі завжди приходили з запізненням, а часом і посмертно. Досить згадати хоча б трьох славетних поетів-Данте, Петрарку і Торквато Тассо. Всі знають знаменитий портрет Данте з лавровим вінком на голові. Важко собі уявити цкю горду голову без лаврового вінка. А одначе живий Данте не був Увінчаний цим лавровим вінком, це прималював йому Рафаель, вже на посмертному портреті. Петрарка теж такі не дочекався гідного визнання. 1 з гніву, з образи за поезію, за поетів він сам собі поклав на свою втомлену голову лавровий вінок - не з марнославства, а щоб не була понижена в очах людства велич поетичного генія. Торквато Тассо так і збожеволів, зацькований, прикутий ланцюгом до ліжка, і лавровий вінок йому, вже мертвому, поклали на груди. Така сумна історія найславетніших лауреатів, то що вже казати про тих, що не сягнули іхньої слави, хоч і мали талант і працювали подвижницьки для своїх народів? Лаври здавна вважалися символом перемоги і слави. Була навіть легенда, що в лавр не може вдарити блискавка. Але в голови поетів завжди били всі громи і блискавки всіх суспільних нещасть. Недарма Ярослав Iвашкевич сказав у одному вірші, що доля плете поетові два вінки. Тобто —лавровий і терновий. Далі в процесі гірких еволюцій людства на поетів одягали і солдатську шапку, і арештантську робу, і стріляли му спину, і ставили чобіт на груди. Вдосконалювалась також і система заохочень. I все глибшою робилася прірва між двома типами поетів, особливо помітна в наш час. Ще зовсім недавно про це я писала: «Буває час орлів, а нині pізне птаство. 3 державної руки сипнули ім пшона». Відцвірінькали, і настав грізний час-блискавка вдарила у фальшиві лаври, і вони обсипалися із суєтних голів.
Людина, птиця і бджола люблять погожу днину.
Речення з однорідними присудками.
1. Яким любив і шанував жайворонків.
2. Ми зустріли і провели друзів.
3. В небі сіяли зірки й виблискували в темній, як криця, воді.
Однорідні прикладки.
1. Художник-гуманіст, активний учасник руху за мир, за дружбу між народами, цілковите право сказати про себе: "Я належу людству".
2. Козланюк-прозаїк намагався розвивати традиції таких визначних літописців, як Іван Франко, Марко Черемшина, Василь Стефаник.
3. Всій країні стали відомі імена дослідників граматичного ладу української мови, такі як Євген Тимченко, Агатангел Кримський тощо.
Однорідні додатки
1. Твори Івана Франка захоплюють читача силою художнього слова, високою емоційністю художніх образів, глибиною думки й почуття.
2. Яким любив жайворонків, полиновий тлін, сонячні дні, тишу.
Однорідні обставини.
1. На північ, на південь, на захід, на схід, над трупами вигуків вночі.
2. Вчора і сьогодні, у місті і в селі, поширювався дух незалежності, дух державності, вимріяної і вистражданої цілими поколіннями людей.
Зробити з тесту переказ.
Ліна Костенко Я не знаю, хто, коли й кого нагородив уперше. Мабуть, це було давно, и яка це була нагорода—священний камінчик, золота бляшка чи зуб акули? У стародавніх греків — лавровий вінок. У фінікійців, здається, перстень. Знаю тільки, що з давніх- давен були і є нагороди, так би мовити, двох категорій: нагороди нечесні, що заохочують служити владам, і нагороди почесні, за справжні заслуги перед сустльством. Ti перші сипалися щедро, і часто з рук неправедних. Tі другі завжди приходили з запізненням, а часом і посмертно. Досить згадати хоча б трьох славетних поетів-Данте, Петрарку і Торквато Тассо. Всі знають знаменитий портрет Данте з лавровим вінком на голові. Важко собі уявити цкю горду голову без лаврового вінка. А одначе живий Данте не був Увінчаний цим лавровим вінком, це прималював йому Рафаель, вже на посмертному портреті. Петрарка теж такі не дочекався гідного визнання. 1 з гніву, з образи за поезію, за поетів він сам собі поклав на свою втомлену голову лавровий вінок - не з марнославства, а щоб не була понижена в очах людства велич поетичного генія. Торквато Тассо так і збожеволів, зацькований, прикутий ланцюгом до ліжка, і лавровий вінок йому, вже мертвому, поклали на груди. Така сумна історія найславетніших лауреатів, то що вже казати про тих, що не сягнули іхньої слави, хоч і мали талант і працювали подвижницьки для своїх народів? Лаври здавна вважалися символом перемоги і слави. Була навіть легенда, що в лавр не може вдарити блискавка. Але в голови поетів завжди били всі громи і блискавки всіх суспільних нещасть. Недарма Ярослав Iвашкевич сказав у одному вірші, що доля плете поетові два вінки. Тобто —лавровий і терновий. Далі в процесі гірких еволюцій людства на поетів одягали і солдатську шапку, і арештантську робу, і стріляли му спину, і ставили чобіт на груди. Вдосконалювалась також і система заохочень. I все глибшою робилася прірва між двома типами поетів, особливо помітна в наш час. Ще зовсім недавно про це я писала: «Буває час орлів, а нині pізне птаство. 3 державної руки сипнули ім пшона». Відцвірінькали, і настав грізний час-блискавка вдарила у фальшиві лаври, і вони обсипалися із суєтних голів.