Збереження пам’ятки архітектури поч. ХХ ст. художнього музею М.Біласа (вілла «Гопляна») на майдані Кобзаря та пам’ятки архітектури поч. ХХ ст. музею міста-курорту (колишня вілла «Saryusz») Трускавця. Належне зберігання творів М.Біласа, експозицій та фондів музеїв.
Збереження конструктивних елементів будівлі Ратуші в м. Самборі, пам’ятки архітектури національного значення; збереження історичної достовірності пам’ятки.
Збереження будівлі ХІХ ст., розташованої у с. Журавники Пустомитівського району, шляхом її відновлення та створення тут музейного інтерактивного об’єкту «Панська садиба ХІХ ст.». «Панська садиба XIX ст.» в с. Журавники знаходиться посередині майбутнього туристичного маршруту «Глинянським шляхом» (костел в с. Вижняни, церква в с. Чорнушовичі, «Панська садиба XIX ст.» в с. Журавники, музей килимарства в Глинянах, Унівська Лавра). Площа споруди – 1000 м2. Після її відновлення тут буде відтворено традиційний інтер’єр та екстер’єр садиби, ландшафтний парк, створена експозиція історії села. Для туристів та відвідувачів будуть проводитись майстер-класи з народних ремесел, що зробить туристичний маршрут ще привабливішим
Територія, на яку проект матиме вплив:
Львівська область (у т.ч. м. Трускавець, м. Самбір, Пустомитівський район)
Орієнтовна кількість отримувачів вигод:
100 тис. осіб
Стислий опис проекту:
Будівля Художнього музею М. Біласа, в минулому курортна вілла «Гопляна», побудована у курортному місті Трускавці в 1921 році за проектом архітектора Я. Семковіча в традиційних формах модерну з елементами «закопанського» стилю. Це єдина із збережених вілл зрубної конструкції споруджена з тесаних смерекових колод, з’єднаних між собою за до врубок. Основними базовими архітектурними елементами вілли є: різьблені стовпи галерей, кронштейни, причілок з оздоблюючим елементом «сонечко». В 1930-х роках вілла слугувала резиденцією Р.Яроша – голови акціонерного товариства курорту в 1911-1936 рр. Тут він приймав високопоставлених гостей з Європи, Туреччини та США. Сьогодні ця вілла є пам'яткою архітектури місцевого значення і має високу архітектурну цінність. Реставраційні роботи до теперішнього часу не проводилися, а це загрожує поступовій руйнації будівлі та не належному зберіганню експонатів та музейних фондів. Через старі та пошкоджені віконні та дверні балконні рами відбуваються значні втрати тепла. Реалізація проекту по реставрації та заміні існуючих дерев’яних віконних та дверних балконних отворів на дерев’яні з енергозберігаючим склопакетом зі збереженим архітектурним стилем підвищить рівень енергозбереження установи, втілить можливість значно зменшити витрати на комунальні послуги, що в свою чергу дозволить максимально ефективно і раціонально використовувати бюджетні асигнування, а також скоротити кількість шкідливих викидів в атмосферу.
Будівля музею міста-курорту Трускавця, в минулому курортна вілла «Saryusz», збудована ще на початку ХХ ст. в 1901 році в стилі «історизму» з елементами мавританської архітектури. Маючи високу архітектурну цінність та будучи пам’яткою архітектурного значення, реставраційні роботи до теперішнього часу не проводилися, що загрожує поступовій руйнації будівлі та не належному зберіганню музейних фондів. Через старі та пошкоджені віконні рами та відсутність утепленого фасаду відбуваються значні втрати тепла. Реалізація проекту по утепленню фасаду музею підвищить рівень енергозбереження установи, втілить можливість значно зменшити витрати на комунальні послуги, що в свою чергу дозволить максимально ефективно і раціонально використовувати бюджетні асигнування, а також скоротити кількість шкідливих викидів в атмосферу.
Збереження конструктивних елементів будівлі Ратуші в м. Самборі – реставрація світлового ліхтаря при збереженні основних конструктивних елементів ліхтаря, його розмірів і профілю.
Что может человеку доставить радость? Да что угодно! Голодному – кусок хлеба. Жаждущему – глоток воды. Бесприютному – кров для ночлега. Больному – здоровье. Бедному – богатство. Богатому – роскошь.
Все в мире относительно, поэтому и чувство радости не всегда бывает долгим. Что такое радость? Это состояние души в определенный момент какого-либо события.
Например, всем радостно, что закончился учебный год, даже отстающим ученикам. Завтра летние каникулы! Ура! Но завтра и пересдача «хвостов» для второгодников, поэтому их сегодняшняя радость кратковременна.
Другой пример. Человек купил автомобиль. Он радостно едет по улицам города и ликует. За ним едет велосипедист, который в бесконечной «пробке» вынужден дышать выхлопными газами. Вдруг, бац! На дороге выбоина. Колесо пробито, крыло помято. Автомобиль увозит эвакуатор. Парень на велосипеде жмет на педали, вырывается на, высаженную лесопосадкой, обочину, и он уже не просто рад, а неимоверно счастлив. Он слышит пение птиц, шелест листвы и дышит свежим, опьяняющим воздухом.
Когда человеку радостно, то он должен делиться этой радостью со всеми. Если радоваться чему-то, что огорчает других, то это уже будет называться другим словом – эгоизм. Народная мудростьгласит: «На чужом несчастье счастья не построишь». Смысл слов этого изречения как будто понятен всем. Так почему же мы тогда так радуемся, когда, например, найдем кошелек с деньгами или документами? Ведь это же для кого-то несчастье. Редко кто вернет кошелек его владельцу за Все хотят пресловутого вознаграждения. И это в придачу к, прихваченным из кошелька, деньгам.
А что, если попробовать дарить людям радость просто так? Поздороваться с вредным соседом и вдруг понять, что не такой уж он и вредный. Успокоить, надоедливо хныкающего, малыша и понять, что не такой уж он и капризный. Улыбнуться хамоватой продавщице и, услышав вслед приятные слова, понять, что не такая уж она и противная.
В конечном итоге ты понимаешь, как все-таки, черт возьми, приятно нести людям радость.
Збереження пам’ятки архітектури поч. ХХ ст. художнього музею М.Біласа (вілла «Гопляна») на майдані Кобзаря та пам’ятки архітектури поч. ХХ ст. музею міста-курорту (колишня вілла «Saryusz») Трускавця. Належне зберігання творів М.Біласа, експозицій та фондів музеїв.
Збереження конструктивних елементів будівлі Ратуші в м. Самборі, пам’ятки архітектури національного значення; збереження історичної достовірності пам’ятки.
Збереження будівлі ХІХ ст., розташованої у с. Журавники Пустомитівського району, шляхом її відновлення та створення тут музейного інтерактивного об’єкту «Панська садиба ХІХ ст.». «Панська садиба XIX ст.» в с. Журавники знаходиться посередині майбутнього туристичного маршруту «Глинянським шляхом» (костел в с. Вижняни, церква в с. Чорнушовичі, «Панська садиба XIX ст.» в с. Журавники, музей килимарства в Глинянах, Унівська Лавра). Площа споруди – 1000 м2. Після її відновлення тут буде відтворено традиційний інтер’єр та екстер’єр садиби, ландшафтний парк, створена експозиція історії села. Для туристів та відвідувачів будуть проводитись майстер-класи з народних ремесел, що зробить туристичний маршрут ще привабливішим
Територія, на яку проект матиме вплив:
Львівська область (у т.ч. м. Трускавець, м. Самбір, Пустомитівський район)
Орієнтовна кількість отримувачів вигод:
100 тис. осіб
Стислий опис проекту:
Будівля Художнього музею М. Біласа, в минулому курортна вілла «Гопляна», побудована у курортному місті Трускавці в 1921 році за проектом архітектора Я. Семковіча в традиційних формах модерну з елементами «закопанського» стилю. Це єдина із збережених вілл зрубної конструкції споруджена з тесаних смерекових колод, з’єднаних між собою за до врубок. Основними базовими архітектурними елементами вілли є: різьблені стовпи галерей, кронштейни, причілок з оздоблюючим елементом «сонечко». В 1930-х роках вілла слугувала резиденцією Р.Яроша – голови акціонерного товариства курорту в 1911-1936 рр. Тут він приймав високопоставлених гостей з Європи, Туреччини та США. Сьогодні ця вілла є пам'яткою архітектури місцевого значення і має високу архітектурну цінність. Реставраційні роботи до теперішнього часу не проводилися, а це загрожує поступовій руйнації будівлі та не належному зберіганню експонатів та музейних фондів. Через старі та пошкоджені віконні та дверні балконні рами відбуваються значні втрати тепла. Реалізація проекту по реставрації та заміні існуючих дерев’яних віконних та дверних балконних отворів на дерев’яні з енергозберігаючим склопакетом зі збереженим архітектурним стилем підвищить рівень енергозбереження установи, втілить можливість значно зменшити витрати на комунальні послуги, що в свою чергу дозволить максимально ефективно і раціонально використовувати бюджетні асигнування, а також скоротити кількість шкідливих викидів в атмосферу.
Будівля музею міста-курорту Трускавця, в минулому курортна вілла «Saryusz», збудована ще на початку ХХ ст. в 1901 році в стилі «історизму» з елементами мавританської архітектури. Маючи високу архітектурну цінність та будучи пам’яткою архітектурного значення, реставраційні роботи до теперішнього часу не проводилися, що загрожує поступовій руйнації будівлі та не належному зберіганню музейних фондів. Через старі та пошкоджені віконні рами та відсутність утепленого фасаду відбуваються значні втрати тепла. Реалізація проекту по утепленню фасаду музею підвищить рівень енергозбереження установи, втілить можливість значно зменшити витрати на комунальні послуги, що в свою чергу дозволить максимально ефективно і раціонально використовувати бюджетні асигнування, а також скоротити кількість шкідливих викидів в атмосферу.
Збереження конструктивних елементів будівлі Ратуші в м. Самборі – реставрація світлового ліхтаря при збереженні основних конструктивних елементів ліхтаря, його розмірів і профілю.
Что может человеку доставить радость? Да что угодно! Голодному – кусок хлеба. Жаждущему – глоток воды. Бесприютному – кров для ночлега. Больному – здоровье. Бедному – богатство. Богатому – роскошь.
Все в мире относительно, поэтому и чувство радости не всегда бывает долгим. Что такое радость? Это состояние души в определенный момент какого-либо события.
Например, всем радостно, что закончился учебный год, даже отстающим ученикам. Завтра летние каникулы! Ура! Но завтра и пересдача «хвостов» для второгодников, поэтому их сегодняшняя радость кратковременна.
Другой пример. Человек купил автомобиль. Он радостно едет по улицам города и ликует. За ним едет велосипедист, который в бесконечной «пробке» вынужден дышать выхлопными газами. Вдруг, бац! На дороге выбоина. Колесо пробито, крыло помято. Автомобиль увозит эвакуатор. Парень на велосипеде жмет на педали, вырывается на, высаженную лесопосадкой, обочину, и он уже не просто рад, а неимоверно счастлив. Он слышит пение птиц, шелест листвы и дышит свежим, опьяняющим воздухом.
Когда человеку радостно, то он должен делиться этой радостью со всеми. Если радоваться чему-то, что огорчает других, то это уже будет называться другим словом – эгоизм. Народная мудростьгласит: «На чужом несчастье счастья не построишь». Смысл слов этого изречения как будто понятен всем. Так почему же мы тогда так радуемся, когда, например, найдем кошелек с деньгами или документами? Ведь это же для кого-то несчастье. Редко кто вернет кошелек его владельцу за Все хотят пресловутого вознаграждения. И это в придачу к, прихваченным из кошелька, деньгам.
А что, если попробовать дарить людям радость просто так? Поздороваться с вредным соседом и вдруг понять, что не такой уж он и вредный. Успокоить, надоедливо хныкающего, малыша и понять, что не такой уж он и капризный. Улыбнуться хамоватой продавщице и, услышав вслед приятные слова, понять, что не такая уж она и противная.
В конечном итоге ты понимаешь, как все-таки, черт возьми, приятно нести людям радость.