Прочитайте текст, визначте різницю між культурою мови і мовлення. Свої міркування запишіть. Культура мови є мовознавчою наукою, яка на ґрунті даних лексики, фонетики, граматики, стилістики виробляє критерії усвідомленого ставлення до мови й оцінювання мовних одиниць та явищ, механізми нормування і кодифікації (введення в словники та у їх мовну практику).
Культура мовлення - лінгводидактична наука (наука мовного навчання), яка вивчає стан і статус (критерії і типологію) норм сучасної української мови в конкретну епоху та рівень лінгвістичної компетенції сучасних мовців, соціальний та особистісний аспект їх культуромовної діяльності.
Культура мови - це рівень сформованості літературної мови, її розвитку, стилістичної диференціації, пізнавально-інтелектуальної глибини і місткості, показником чого є наявність і фіксованість її норм - орфоепічно- орфографічних, лексико-семантичних, стилістичних - у канонічних фольклорних і художніх текстах, словниках, довідника, енциклопедіях.
Якщо культура мови не залежить від конкретного звичайного мовця (коли цей мовець не геній Тарас Шевченко чи титан мислі й праці Іван Франко - великі, геніальні мовотворчі особистості), то культура мовлення залежить від кожного мовця, від того, яку він створює навколо себе вербальну комунікативну ситуацію, мовну ауру, що формує мовний смак чи несмак.
Культура мовлення - це дотримання мовцями усталених мовних норм усної і писемної форми літературної мови та цілеспрямоване майстерне використання виражальних засобів мови залежно від стилю, жанру, типу мовлення і відповідна лінгвометодична наука про це, бо «лише прозорість мови дає змісту можливість діяти легко, сильно, художньо».
А інші люди обожнюють природу:вони ходжуть у різні походи,шукають різну інформації про всесвіт,природу.Вони все більше і більше шукають інформацію щоб дізнатись все,і це так продовжуються поки їхній інтерес стає в професію.Мені теж дуже подобається природа наприклад:вранці мальовничий туман який не можливо омалювати,річка пливе за своєю течею,вітер легко погойдує гілля дерев,і те опале листя робить осінь більше різнобарвною,взимку чарівна казка всі діти виходять надвір щоб зліпити снігову-бабу,покидати сніжками або покататись на санках,лижах.А в літку взагалі словами не передати все різнокольорове,зелененька травичка,гарна клумба з квітами,синє небо,сонце гріє,вдомі навіть не хочеться сидіти.
Людина, яку я поважаю і на яку хочу бути схожим,— це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І, часом, коли мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли приходить мама, то горе, розділене з нею, — півгоря, а радість — подвійна радість.
Інколи, буває мама насварить мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду — я ображаюсь і, буває, навіть не розмовляю. Але частіше я буваю неправий. А коли розумію це, йду до мами і пере мама мене завжди вибачає, як би я не провинився.
Одного разу я уявив, що мами немає. Як тоді склалося б моє життя? Про це страшно навіть подумати. І я зробив висновок, що мама — це все: і радість, і доброта, і розуміння, і розрада, і все-все на цьому світі.
Я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радісною, ніжною і доброю. А інакше не може й бути.