Прочитайте текст. Виконайте завдання 10-12 до нього (1) Міфологія це фантастичне уявлення про світ це приклади про богів духів героїв. (2) Міфологічні уявлення первісної людини були основним приймання нею життя. (3) Міфи найперший пласт культурного існування людства що став джерелом релігії науки мистецтва. (4) Зовнішній вигляд богів та духів був у прямій залежності від їх здібностей та якостей. (5) Міфологія давніх слов’ян ніяк не менш цікава за міфи греків та римлян. (З кн. «Персонажі слов’янської міфології») 10. Позначте речення, у яких необхідно поставити тире між підметом і присудком . 11. Позначте речення, які містять однорідні означення. 12. Позначте речення, які містять однорідні додатки.

Береза - дерево жизни
С давних пор береза пользуется на Руси особым почетом и уважением. Связано это не только с тем, что белоствольная лесная красавица стала своеобразным символом весны, света, любви к родине, но и с ее многочисленными целебными свойствами. Не случайно березу называют деревом жизни и здоровья.
БЕРЕЗА растет во многих странах. В России березовые рощи занимают третье место по площади распространения после сосновых и лиственных лесов.
Мало кому известно, что кроме традиционной белой окраски березовой коры она может быть и желтой, и розовой, и ярко-оранжевой, и темно-фиолетовой, и черной.
Вообще существует около 120 видов березы, 64 из которых встречаются в России. Продолжительность жизни дерева не превышает 120 лет, за исключением так называемой железной березы, которая порой дотягивает до 400 лет.
Практически все, что дать береза, - кора, почки, листья, березовый сок и даже березовый гриб (чага) в виде уродливых наростов на стволе - находит применение в народной медицине.
Березовые почки содержат эфирное масло, аскорбиновую кислоту, флавоноиды, смолы, дубильные вещества, горечи, виноградный сахар. Их используют при болезнях органов дыхания, как антисептическое и отхаркивающее средство. Березовые почки применяют как противовоспалительное средство, добавляя в гигиенические ванны или используя в виде примочек и повязок при мелких ранениях и производственных травмах мягких тканей, а также при пролежнях, хронических гнойных ранах, трофических язвах и долго не заживающих ранах.
Ранней весной, в конце марта - начале апреля, начинается процесс бурного сокодвижения. Очень важно не пропустить этот период (он длится не более 10 дней) и если не заготовить впрок, то, по крайней мере, вдоволь напиться березового сока.
В нем содержится много полезных для организма веществ, витаминов, органических кислот, белков и микроэлементов.
Но что касается русского языка, то ни одно дерево не заслужило такого большого количества эпитетов, сравнений, ласкательных оборотов, не сопрягалось с такими восторженными словами, как береза. Это можно проследить в устном народном творчестве, а пуще всего – в русской поэзии, где береза поселилась давно, прочно и, кажется, навсегда.

Лисичка і Журавель

Лисичка з Журавлем у велику приязнь зайшли, навіть десь покумалися. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості.

— Приходи, кумцю! Приходи, любочку! Чим хата багата, тим і погощу.

Іде Журавель на обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тонесенько по тарілці та й поставила перед кумом.

— Живися, кумочку, не погордуй! Сама варила.

Журавель стук-стук дзьобом — нічого не спіймав.

А Лисичка тим часом лиже та й лиже кашку, аж поки сама всеї не з’їла. А коли кашки не стало, вона й мовить:

— Вибачай кумочку, більше не маю вас чим гостити.

й за те, — пісним голосом промовив Журавель. — А ти б, кумонько, до мене завтра в гості прийшла!

— Добре, кумочку, прийду, чому не прийти, — мовить Лисичка.

На другий день приходить Лисичка, а Журавель наварив м’яса, бурячків, фасольки, картопельки, покраяв усе те на дрібні шматочки, зложив у високе горнятко з вузькою шийкою та й поставив на столі перед Лисичкою.

— Живися, кумонько! Не погордуй, люба моя, — при Журавель.

Нюхає Лисичка — добра страва! Встромляє голову до горнятка — не йде голова! Пробує лапою — годі витягнути. Крутиться Лисичка, заскакує відти й відти довкола горнятка — нічого не порадить. А Журавель не дармує. Дзьоб-дзьоб у горнятко та й їсть собі шматочок за шматочком, поки всього не виїв.

— Вибачайте, кумонько, — мовить, випорожнивши горнятко, — чим хата багата, тим і рада, а більше на сей раз нічого не розстарав.

Розсердилася Лисичка, навіть не подякувала за гостину. Вона, бачите, думала, що на цілий тиждень наїсться, а тут прийшлося додому йти, облизня спіймавши. Відтоді й зареклася Лисичка з журавлями приязнь водити.

ПЛАН:
1.Лисичка та Журавель як друзі.
2.За в гості.
3.Хитрість Лисички та відповідь Журавля.
4.Образа Лисички.