Прочитайте текст і виконайте завдання. [1]Воля! [2]Він звик до неї з дитинства, звик до безмежних степів, до буйних вітрів над ними, до єдиних на світі вкраїнських жайворонків, яких ніхто ніколи, здається, не бачив на землі, а лише в небі, у голубому зеніті, у нестримному польоті, серед прозорих розсипищ їхнього співу. [3]І душа в нього була непокірна, а дика, мов степовий птах. [4]І вона кликала його, зваблювала з цього вагона туди, де шелестіли листям ліси і омивали землю потоки нескованих небесних вод.
10. Складнопідрядне речення з підрядним означальним є:
А перше речення
Б друге речення
В третє речення
Г четверте речення

Кожна людина - унікальна. Вона відрізняється від всіх інших як зовнішністю, так і характером, смаками і талантами. Та в наш час більшість людей весь час порівнюють себе з іншими, мовляв, "якщо зробить він, то зроблю і я", або "ось вона це має, значить, я повинна мати теж". Люди, опам'ятайтесь! Не копіюйте інших, не повторяйте за ними їхні помилки! Краще пізнайте самі себе, зрозумійте, що вам потрібно, а що - ні, і не порівнюйте себе з зовсім іншими людьми - це їх життя і те, що вони роблять весь час, для вас може виявитись поганим.
Люди різні. Різні смаки і здібності. Аби не робити те, що вам не під силу, пізнайте себе і свої можливості. У згоді з самим собою буде легше жити. 

хто з нас не любить книжок? дійсно, важко уявити таку людину. у народі кажуть: «хто багато читає, той багато й знає» . кожен – інтелігент, бізнесмен, робітник – має хоча б невеличку особисту бібліотеку.

я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами .та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. з давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.

а колись, у прадавні часи, на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. замість паперу пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. відтоді й почали в усьому світі писати на папері.

книга в україні завжди користувалася великою пошаною. «велика користь буває від учення книжного. книги – це ріки, що напоюють світ, це джерела мудрості», – писав давньоукраїнський літописець. зрозуміло, чому в київській русі існували книгозбірні при церквах, монастирях, при князівських та боярських дворах. про це переконливо свідчать історичні джерела – ті самі книжки.

я не можу уявити свого життя без книги. найбільше мені подобаються твори дитячої літератури й сучасна фантастика. але найнезабутніше враження справила на мене колись повість-казка «чарівник смарагдового міста» , яку написав олександр волков. я перечитував її кілька разів, кожного разу відкриваючи для себе щось цікаве й нове. пізніше я захопився романами жюля берна. у моїй уяві виникали екзотичні пейзажі, сповиті імлою. я бачив себе й бідолахою, викинутим на берег морськими буревіями, і п'ятнадцятирічним капітаном, що веде свій корабель до благородної мети, і дикуном, який усе життя провів серед незайманої природи на безлюдному острові. а зараз я охоче читаю серйозні твори українських письменників, де розповідається сувора правда про нелюдське життя нашого народу за часів далекого й не дуже далекого минулого.

я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.