Прочитайте речення й виконайте завдання. 1. Хто сказав, що все уже відкрито? (В. Симоненко). 2. Людина сягнула своєю уявою в
реально і в той же час фантастичний світ, у якому живе, який витворює і з якого відійде
в Каса). 3. Того не вернеш, що минуло. 4. Не кажу вже про більш давню літературу, яка
була і за формою, і за змістом глибоко релігійною (І. Микитась). 5. Ігоря взяли в полоні
Всеволода, що відчайдушно бився біля води (В. Шевчук). 6. Один у одного питаєм, нащо нас
мати привела (Т. Шевченко). 7. Та є й такі дороги, що їх самі ми вибираємо собі на щастя
або на лихо (В. ІШевчук). 8. Хто ж то бачив, щоб наука йшла до голови без бука? (І. Франко).
9. Згадайте в поспіху вагона, в невідворотності звикань, як рафаелівська Мадонна у вічі ди-
аться вікам! (І. Костенко).​

Моя улюблена тварина - це собака. Чесно кажучи, я дуже люблю всіх тварин. Мені подобаються і кішки, і хом'яки, і рибки, і птахи, і навіть домашні щури, але собака - це моє улюблене тварина. Як кажуть, собака - найкращий друг людини. І я з цим повністю згоден. Собаки приносять щастя і радість людині. Вони завжди дуже веселі, завжди хочуть попустувати і пограти в що-небудь, будь то м'ячик або проста кісточка. Вони оберігають людський будинок від сторонніх, охороняють свою територію. Мені здається, собаки дуже віддані людині, своєму господареві. Можна згадати легендарну історію пса Хатіко, який залишився чекати свого давно вже померлого господаря.Хатіко - це ідеал вірного, відданого пса. Більше того, собаки дуже розумні і їх легко приручити.Заглядаючи навіть бродячому собаці в очі, створюється відчуття, що він все розуміє, все бачить.Начебто через очі собаки просвічує її власна душа. А у кого ніколи не виникало відчуття провини, коли бачиш бродячого голодного пса, жалісно дивиться прямо на вас? Мені здається, що кожна людина розуміє, що собаки - це одні з найкращих тварин. Вони розумні, приносять радість у наше життя. Вони охороняють наш будинок, охороняють свого господаря і створюють затишок в домі.Але найголовніше це те, що собаки - це вірні й віддані брати наші менші.

Перед мною картина  Монастирського "Запорожець".
з першого погляду помітно, що це немолода людина, яка прожила історію свого народу. незважаючи на вік, у нього міцна постава. Обличчя старого запорожця смагляве, обвітрене. Зажурені, сумні очі та задумливий погляд свідчить про біль його народу, що навіки закарбовує у пам*яті. Довгі вуса, оселедець на голові, густі нависні брови - свідчать про немолодий вік та проведене життя у боях нашого захисника народу. у запарожця орлиний ніс із горбиком і пооране зморшками чого, на якому відбились сліди часу і переживань. 
сильні руки, які тримають зброю, свідчать, що це бувалий воїн, який пережив не один бій у якому були і перемоги, і поразки, це воїн загартований у боях.
запорожець одягнений у білу сорочку, темно-коричневу кирею та жупан. його образ довершує велика, гостра шабля, яка разом із воїном пережила і творила історію длдя нас. 
картина А. Монастирського зображує не лише життя старого запорожця, а і частину нашої важкої долі. Усобі вона несе сумний характер, який не може залишити нас байдужими. адже такі, як цей старий запорожець, віддавали за нас сво\ життя, щоб ми жили вільно.