Прочитайте речення, назвіть у них порівняльні звороти. Поясніть
їхню синтаксичну і стилістичну роль.
1. І життя було — як книга нерозкрита між долонь (Юрій
Клен). 2. Еней, пожар такий уздрівши, злякався, побілів як
сніг (І. Котляревський). 3. А собаки, як шалені, закрутили дівчину, стрибали вище голови, намагаючись лизнути її в самі
губи (І. Багряний). 4. Не проганяю вже безсоння — думки, мов
факели, горять (Г. Чубач). 5. З’єднався голос із струною. І так
співають, мов ридають (Г. Чубач). 6. Когось шукали… В темряві, як хорий, вогонь пожежі гарячково блимав, і перелякано тремтіли зорі (Ю. Дараган). 7. Лиш, як крізь сон, майнуть
крилаті вії і ніч очей з-під п’явок гострих брів,— і знову степ
(Є. Маланюк). 8. Осіння ніч… Коротка, як і влітку… (Л. Мосендз) 9. Реве та стогне Дніпро у млі, земля здригається, як
в трясцях… (О. Стефанович) 10. І шолом пломеніє, як жар,
у промінні господньої слави (Юрій Клен). 11. Не зірвуться слова, гартовані, як криця, у руці перо не зміниться на спис. Бо
ми лише жінки (О. Теліга).
Я вважаю, що кожна людина, крім великих загальнолюдських моральних принципів, має свої власні. Вони полягають у ставленні до найближчих людей, до навколишнього світу, до навчання. Дріб’язкові, на перший погляд, вчинки закладають основи характеру людини. У наш час люди значно простіше дивляться на навчання. Не встиг зробити домашнє завдання — списав, забув удома бутерброд — відщипнув у друга, одержав погану оцінку — сказав, що забув щоденник.
Перевірено не одним поколінням: той, хто зробив аморальний вчинок хоча б один раз — не зможе втриматись і надалі. Ось так і народжується мораль пристосуванця, брехуна, а іноді, і негідника.
Тому я вважаю, що про високі принципи не треба кричати, їх треба доводити на ділі. Тільки тоді моральні принципи кожного з нас стануть моральними принципами суспільства, коли ми керуватимемося позитивними намірами.