Прочитайте речення. Назвіть частки, які походять з різних частин
мови. Поясніть, з яких частин мови вони утворилися та їх значення в
реченнях.
1. Було колись, запорожці вміли панувати (Т. Шевченко). 2. Ось послухайте
ще й моєї казки (Ю. Яновський). 3. Що й казати, ялинка цього року була розкішна (О. Іваненко). 4. Я набрала скільки там у глечик та й дала їй,
подякувала та жінка та й пішла собі. 5. Що було собі задумаю, те й зроблю
(Марко Вовчок). 6. Ще задумані далі безкраї зачаровують душу мою, коли жито
в полях достигає і зозуля кує у гаю (В. Сосюра). 7. У той саме час злегенька
скрипнули сінешні двері (Панас Мирний). 8. Ой, що то за шум учинився?
(Народна творчість). 9. «Мамо, чи кожна пташина в вирій на зиму літає?» – в
мами спитала дитина (Леся Українка). 10. Чи, може, це ввижається мені той
несказанний камертон природи, де зорі ясні і де тихі води? (Л. Костенко).
...Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну...
В. Сосюра
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі - в нашій славній Україні.
Любов до Батьківщини починається з любові до рідної хати, стежки дитинства, до мудрості народної казки. Не знаючи історії рідного народу, не можна бути громадянином своєї держави.
Як і для кожного з нас, Батьківщина для мене - це місто, де я народився і живу, де живуть і працюють мої батьки, - земля моїх пращурів!
Батьківщина - це рідний дім, де на тебе чекають завжди з любов'ю і надією; це місце, до якого людина завжди повертається, де б вона не мандрувала у світі.
Батьківщина - це все, що мене оточує: і небо, і зорі; ліси і поля; люди, які поруч зі мною в радості чи смутку; це те, що підтримує людину у час негоди, дає сили пережити усі негаразди.
Нехай рідна земля пошле нам силу для життя. Подивімося на голубе небо і думкою, як у тій чудовій пісні, полинемо аж до сонця і зірок і поглянемо на трепетну Землю, - і тоді відкриється нам на зелено-голубому лоні планети край, що нагадує собою серце, - і це Україна, співуча рідна моя земля.