Прочитайте прислів’я, в яких узагальнюються народні

погляди на культуру мовлення, погрупуйте їх за змістом. Поясніть, які якості

мовлення роблять його хорошим, а які засуджуються народом.

Що маєш казати - наперед обміркуй.

Слово до слова - зложиться мова.

Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.

Слово - не горобець, вилетить - не впіймаєш.

Не роби з писка халяву.

Слово - не стріла, а глибше ранить,

їж борщ з грибами і держи рот за зубами.

Хто мовчить, той двох навчить.

Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом.

Рана загоїться, а слово - ніколи.

Дурний язик голові не приятель.

Давши слово - держись, не давши - кріпись.

Слова ласкаві, та думки лукаві.

І від солодких слів буває гірко.

Таке верзе, що й купи не держиться.

Шабля ранить голову, а слово - душу.

Язик без кісток: що хоче, то й лопоче.

Удар забувається, а слово пам’ятається.

Меле, як порожній млин.

Від теплого слова і лід розмерзається.

Слова пристають, як горох до стінки.

Гостре словечко коле сердечко.

Язик до Києва доведе.

Вода все сполоще, а злого слова - ні.

Бережи хліб на обід, а слово на відповідь.

Вола в’яжуть мотузками, а людину словом.

Умій вчасно сказати, умій і замовкнути.

Слово старше за гроші.

Словами туди і сюди, а ділами нікуди.

Добре слово варте завдатку.

Язиком мели, а справу роби.

Не хочеш почути поганих і дурних слів, не кажи їх сам

До ть, будь ласка, дуже потрібно.

Літо у розпалі, дарма що погода не радує нас теплом, та все ж таки, з дня на день очікуємо сонечка, і разом з тим мріємо про відпочинок. У кожного своє бачення щодо літніх вакацій, хтось обирає стрімкі гори та широкі полонини Карпат, хтось піщані пляжі нашої неньки України чи зарубіжжя, а для когось вершиною задоволення є озерний край, із чистою, аж до блиску кришталю, водою та різнобарв’ям волинських лісів, які доречі дуже щедрі на всякі смаколики: суниці, чорницю, білі гриби. А для затятих рибалок озерні глибини, зариблені щукою, лином, судаком, коропом, вугром, таять у собі ще більше сюрпризів.

В останні роки тема академічної доброчесності стала однією з основних у розмовах про вищу освіту та науку, причому незалежно від того, на якому рівні та за участі кого такі дискусії ведуться. Політики та вчені, громадські активісти та студенти – це неповний перелік тих, хто у тій або іншій мірі порушує це питання.

Питання академічної доброчесності дійсно важливе. Я погоджуються з думками про те, що без забезпечення високого рівня академічної доброчесності навряд чи можна сподіватися на розвиток та високе світове позиціювання української науки. Відповідно, нам є за що та в ім’я чого боротися.

Проте, з іншого боку, важливо, щоб така боротьба не перетворилася на «полювання на відьом», адже це може потягти за собою непоправні наслідки як для самої науки, так і для тих, хто у непростих українських реаліях її (науку) продовжує розвивати.

Объяснение:

Проблематика академічної доброчесності та подолання практик, які завдають їй шкоди, серед яких, напевно, найбільшого поширення набув плагіат, перебувають у зоні відання права та відповідних юридичних процедур. З огляду на це, юридичне регулювання процесів боротьби за академічну доброчесність набуває першочергової ваги та значення. Без чіткого регулювання та прозорих процедур у цій сфері ми можемо скотитися до стану «війни усіх проти всіх».

Термін «академічна доброчесність» поряд з видами порушень академічної доброчесності з’явився у національному законодавстві про освіту і про вищу освіту лише 5 вересня 2017 р., що сталося внаслідок прийняття у новій редакції Закону України «Про освіту» та внесення змін до Закону України «Про вищу освіту».