Прочитайте. Чи поділяєте ви жаль автора тексту за втраченим? Чи
виховує сучасна сім’я любов до краси? Складіть лист-відповідь письмен-
никові у формі прямої мови.
Коли я був немовлям, я лежав у різьбленій колисці. Хоч і з одної миски їла вся наша сім’я, зате з розмальованої. Ложки були розмальовані. Кожух був один на всю сім’ю, зате розписаний. Усі сорочки для дітей, навіть спідні, мати вишивала... Від народження дитину оточував народний світ краси. Я слухав народні пісні, дід розказував мені казки... Так століттями ви- ховувалися покоління людей — усім життя народу. Де це все сьогодні? Поліровані меблі, поліровані віршики, поліровані сторінки книжок, поліровані душі (П. Загребельний).

привіт, Іване

-привіт,Павлусь

- як пройшов твій день?

- я зробив багато хороших справ

-яких?

- поміг бабусі , та батькам

-яким чином?

- сьогодні я пішов до кравнички,БО бабуся попросила купити хліб. По дорозі я зустрів дідуся. Він переходив дорогу. Я допоміг йому у цьому , та пішов далі

- і що трапилось далі?

- вечором того ж дня до нас завітав гість. Згодом мене покликала бабуся на кухню . Там сидів цей дідусь, щиро посміхаючись, та з коробкою цукерок . ВІН розповідав про хлопчика , який допоміг перейти йому дорогу у магазин, де він купив ці цукерки

Главная тема тютчевской поэзии – человек и мир, человек и Природа. Исследователи Тютчева говорят о поэте как «певце природы» и видят своеобразие его творчества в том, что «у одного Тютчева философское восприятие природы составляет в такой сильнейшей степени самую основу видения мира». Более того, как отмечает Б.Я. Бухштаб, «в русской литературе до Тютчева не было автора, в поэзии которого природа играла бы такую роль. Природа входит в поэзию Тютчева как основной объект художественных переживаний».  

Мир в представлении Тютчева – это единое целое, но не застывшее в «торжественном покое», а вечно меняющееся и в то же время подверженное вечному повторению во всех своих изменениях. Исследователи говорят о «неслучайности» «пристрастия поэта к переходным явлениям в природе, ко всему, что несет с собой изменение, что в конечном итоге связано с понятием «движения».  

Своеобразие тютчевских пейзажей отчетливо видно в стихотворении, созданном в родовом имении Овстуг в 1846 г.:

Тихой ночью, поздним летом,

Как на небе звезды рдеют,

Как под сумрачным их свет

Объяснение: