Прочитай текст і виконай завдання до нього.
Над долинами стоїть сизий легкий туман. 2. Ті долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю, манять до себе в тінь густого старого лісу. 3. Під однією горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша. 4. Хата потонула в старому садку. 5. Старі черешні росли скрізь по дворі й кидали од себе густу тінь. 6. Вся Кайдашева садиба ніби дихала холодком. 7. Одного літнього дня перед паликопою Омелько Кайдаш сидів в повітці на ослоні й майстрував. 8. Широкі ворота з хворосту були одчинені навстіж. 9. Густа тінь у воротах повітки, при ясному сонці, здавалась чорною.
В яких реченнях є однорідні члени речення?
Виберіть одну відповідь:
а) 1, 4, 6, 9
б) 2, 4, 5, 8
в) 1, 2, 5, 7
г) 2, 4, 6
Объяснение:
Твір-роздум на тему "Своє рідне - своєрідне":
Батьківщина - це край, у якому ми народились, зросли. Це рідна країна, де живуть наші батьки, з якою нас багато що пов'язує. Моя рідна держава - Україна. Це самобутня та незалежна країна, яка має свої характерні особливості.
Кажуть, що своє рідне - своєрідне. Що ж це означає? Рідною є країна, в якій народилась та виросла людина. А своєрідна - це та, що має характерні особливості, не схожа на інших. Я вважаю Україну незвичайною, оригінальною. Тобто не тільки рідною, а й особливою.
Сергій Іванович Васильківський народився 7 жовтня 1854 року у мальовничому місті Ізюм Харківської губернії в сім'ї писаря. Середовище і оточення, в якому зростав майбутній художник на Слобожанщині, було особливо благодатним для формування його творчої особистості. Його дід- чумак, який походив з козацького роду, привив молодому Сергієві інтерес до української старовини, а мати — любов до народних пісень і фольклору.
Високо цінуючи творчу незалежність, Васильківський не зв'язував себе членством у якомусь одному об'єднанні і представляв роботи на виставки різних товариств Петербурга, Харкова, Києва. Від Академії Васильківський відійшов.
У 1900 р. організував у Харкові першу персональну виставку (120 творів). Усвідомлюючи суспільну роль мистецтва, брав участь у різних акціях — ініціював і очолив оздоблення будинку Полтавського земства (1901—1906, за участю Миколи Самокиша, М. Ткаченка, М. Беркоса, М. Уварова); разом з Самокишем видав альбом «З української старовини» (1900, російською мовою, перевиданий виданням «Мистецтво» у 1991 р. українською мовою) та «Мотиви українського орнаменту» (1912); був серед організаторів художнього училища у Харкові (1912). З метою збору матеріалів до альбому і розписів будинку земства у 1890—1900 рр. об'їздив Україну, побував на Кубані.
Для Полтавського земського будинку Васильківський виконав три великоформатні композиції, в яких постав історичний образ Полтавщини у характерних сюжетах: «Козак Голота», «Чумацький ромоданівський шлях», «Вибори полковника Мартина Пушкаря» (загинули разом з будинком під час німецької окупації в роки війни).Іван Степанович Марчук (* 12 травня 1936, с. Москалівка, Лановецький район, Тернопільська область) — український живописець, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Почесний громадянин Тернополя.
2007 року потрапив до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності, який уклала британська газета «The Daily Telegraph».
2006 року Міжнародна академія сучасного мистецтва у Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії. Це перший випадок визнання українського художника інституцією такого високого рівня. Сьогодні «Золота гільдія» нараховує 51 художника з усього світу.
Ім’я Івана Марчука та його роботи закарбувалися в історії українського мистецтва давно і надовго. Втім, визнанню передували тривалі депресіїі та заборонені виставки. Рятувало лише бажання мріяти та творити.
До 1988 року творчість Івана Марчука не була офіційно визнана Спілкою художників, хоча він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР (перші виставки у 1979 і 1980 роках у Москві). І лише 1988 року його прийняли у члени Спілки художників України.