Прочитай текст і виконай завдання. (1) Вишитий рушник створював настрій, формував естетичні смаки, був узірцем людської працьовитості. (2) Він пройшов крізь віки, він і нині усимволізовує чистоту почуттів. (3) Хліб-сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського, як і інших сусідніх народів. (4) Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню. (5) Цей звичай пройшов віки, став доброю традицією в наш час.

(За В. Скуратівським)

Познач речення, у яких наявні однорідні присудки

Виберіть одну відповідь:
a. (2), (4)
b. (1), (4)
c. (1), (5)
d. (3), (5)
Прочитай текст і виконай завдання.

(1) Земля дитинства, стежки ранньої юності..! (2) Кому не снилися вони в далеких мандрівках, хто не відчував їхнього поклику, чия чутлива душа не прагла повернутися на схилі літ у чарівну казку дитинства. (3) Усе, як сказав один з філософів, скороминуще в цьому світі. (4) Але чи так уже й все – пам’ять, якщо вона не полишає людину, не робить її забудькуватою, неодмінно житиме отим далеким спогадом дитинства. (5) І чим далі людина відпливає роками, тим більшатиме тяга до нього.

Познач речення, які мають три граматичні основи.

Виберіть одну відповідь:
(3), (5)
(1), (2)
(4), (5)
(2), (4)

У моїй родині живе загальна улюблениця — кішка Ліза. Зараз я вже не уявляю, що її колись не було в нашому домі, що колись ми жили без Лізи, — такою важливою істотою вона для нас стала. Але ще кілька років тому ми не думали ні про яку кішку . Правда, я постійно просила у мами дозволу завести якусь тварину, але вона була непохитна. І от якось раз ми виявили в під’їзді крихітну грудочку, яка тикала усім у ноги, шукаючи до та захисту. Спочатку мама винесла цій істоті теплого молока, а потім вже не змогла її залишити напризволяще. Так у нашому житті з’явилася Ліза. Спочатку вона була невизначеного кольору, худа і болюча. Але поступово, завдяки турботам моєї мами й увазі всієї нашої родини, ця істота перетворилася на чудову красуню, яку наш тато назвав Лізою. Мені здається, це ім’я підходить моїй улюблениці якнайкраще. У неї біла пухнаста шерсть, бірюзово -зелені очі та пишний рожевий носик і подушечки лапок. Моя улюблена кішка дуже пластична і граціозна, любить пострибати і пограти зі своєю улюбленою «мишкою ». З вигляду Ліза — сама доброта, однак це далеко не так. Ця розумна кішка володіє непростим характером, любить пустувати і навіть напаскудити. Але ми все одно її дуже любимо, тому прощаємо їй все. Так, Ліза ніколи не буде спілкуватися з тими, хто їй не подобається. Якщо до неї нечемно звертатися, вона може зашипіти або навіть подряпати. Але моя бабуся каже, що кішка завжди відчуває хороших людей і ні за що їх не скривдить. Тому нечемні гості нехай нарікають на себе. Крім того, Ліза дуже незалежна і самостійна. Вона може цілий день займатися своїми справами, не звертаючи на нас ніякої уваги, і підійде приголубитися тільки тоді, коли сама цього захоче. Але якщо їй щось потрібно, то ця ласунка завжди доб’ється свого — жодне серце не може встояти проти такої красуні. Бабуся називає Лізу природним барометром — вона допомагає їй передбачати погоду. Так, ми завжди дізнаємося, коли наближаються холода, — тоді Ліза спить, згорнувшись калачиком і заховавши ніс. А ще бабуся стверджує, що кішки здатні « намивати гостей». Тому, коли Ліза сидить на порозі і вмивається, бабуся передрікає, що з’являться гості. І дійсно, іноді вони приходять. А одного разу Ліза врятувала всю нашу сім’ю від загибелі. Вночі у нас почався витік газу і ніхто нічого не відчув, сплячи міцним сном. Але Ліза почала ходити з кімнати в кімнату і голосно кричати. Крізь сон мама кілька разів покрикувала на кішку, але коли прокинулася, то зрозуміла, чому Ліза не могла заспокоїтися. Вчасно мама закрила газ, вивела всіх на вулицю і провітрила квартиру. Так , завдяки Лізі, ми залишилися живі. Відтоді вся наша сім’я ще більше любить цю кішку, вважаючи її повноправним членом сім’ї. Зараз Ліза вже доросла. У неї кілька разів були кошенята, яких ми дружно всі разом прилаштовували «в добрі руки». Думаю, коли Ліза стане старою, ми залишимо собі одного кошеня, що буде дуже схоже на свою маму. Щоб наша дорога кішка завжди була поруч з нами … Сподіваємось наданий вище художній твір на українській мові про опис домашньої тварини — кота допоміг у написані власного твору про свою улюбленицю.

Совет. По этому запросу вы можете найти сайты на русском языке. Указать предпочтительные языки для результатов поиска можно в разделе Настройки.

"й" и все последующие слова были проигнорированы, так как количество слов в запросе не может превышать 32.

Нет результатов для Написати контрольний письмовий переказ тексту розповідного характеру, що містить однорідні члени речення " Без чого на світі не прожити?" за простим планом текст: Був один король. Нічого не робив, лише воював з іншими королями й збирав у свої скарбниці золото. Якось розговорився він із мудрецем про те, без чого на світі не прожити. — Без золота, без грошей,— каже король. — Без хліба,— каже мудрець. — Хліб за гроші купують,— не погодився король. Виріс того короля син і захотів сам володіти багатствами батька. Коли король переміряв золото в скарбниці, син замкнув на ній двері, а себе оголосив королем. Старий король стукав у двері, доки не вибився із сил. Золото в нього було, а їсти за нього не міг купити. Доки жив, доти писав на дверях: «Хліб, хліб, хліб…» Я вам кажу: не ми хліб носимо, а хліб — нас..

Объяснение:

Совет. По этому запросу вы можете найти сайты на русском языке. Указать предпочтительные языки для результатов поиска можно в разделе Настройки.

"й" и все последующие слова были проигнорированы, так как количество слов в запросе не может превышать 32.

Нет результатов для Написати контрольний письмовий переказ тексту розповідного характеру, що містить однорідні члени речення " Без чого на світі не прожити?" за простим планом текст: Був один король. Нічого не робив, лише воював з іншими королями й збирав у свої скарбниці золото. Якось розговорився він із мудрецем про те, без чого на світі не прожити. — Без золота, без грошей,— каже король. — Без хліба,— каже мудрець. — Хліб за гроші купують,— не погодився король. Виріс того короля син і захотів сам володіти багатствами батька. Коли король переміряв золото в скарбниці, син замкнув на ній двері, а себе оголосив королем. Старий король стукав у двері, доки не вибився із сил. Золото в нього було, а їсти за нього не міг купити. Доки жив, доти писав на дверях: «Хліб, хліб, хліб…» Я вам кажу: не ми хліб носимо, а хліб — нас..