Прочитай прислів’я. Випиши займенники, які вказують на: а) предмет; б) ознаку; в) кількість, але не називають їх. 1) Свого горба ніхто не бачить. 2) Нехай вихваляє тебе будь-хто чужий, а не писок твій. 3) Не дивись на чоловіка, а на його діло. 4) Хто хоче збирати — мусить добре засівати. 5) Як ми до людей, так і люди до нас. 5) Скільки ніг у гадюки, стільки правди в брехуна. 6) Який порядок у себе заведеш, таке й життя поведеш. 7) Хто працює, той ситий, а хто ледарює – голодний. 8) Не замітай чужої хати, дивися, чи твоя заметена.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.