Прочитати. Визначити і виписати омоніми та омоформи. Думи мої, думи мої, квіти мої, діти! Виростав вас. доглядав вас- де ж мені вас діти? (Т.lевченко.) У кожнім дні на самім дні стою і світ жорстокий зцілюю любов ю. (О.Софіснко.) Вибиваємось в метри погонними метрами дуже спритні творці вельми правильних строф. (В.Герман.) А Дике Поле, Дике Поле! По груди коням деревій. А мати свій городець поле, - все ще у пам яті моїй. (Л.Костенко.) А вже трава ступила до коси: "Коси!" (Т.Мельничук.) Гроза - мов Божий гнів, мов кара темно-кара. (€.Гуцало.)

Назва п'єси Івана Котляревського "Наталка Полтавка" стала крилатим висловом. Так образно досить часто називають хороших дівчат і сьогодні. У чому ж полягає магічний секрет героїні п'єси?

Дуже мало було щасливих людей на землі в усі часи, а Наталка все ж таки знайшла своє щастя, хоча їй, звичайно, довелося боротися за нього.

І. П. Котляревський вперше в українській літературі вивів на сцену нову героїню, яка завдяки силі свого характеру здатна ступити на шлях опору "нелюдським обставинам".

У найскрутніших ситуаціях Наталка, виявляючи розум і винахідливість, зберігає почуття людської гідності, прагне утвердити особисту незалежність та зберегти глибоке почуття до Петра як найбільшу морально-етичну цінність. Вона розуміє, що шлюб, узятий з матеріального розрахунку, не може зробити її щасливою. Соціальна нерівність між нею і возним наштовхують її на думку: "У пана така жінка буде гірше наймички... Буде кріпачкою". І Наталка використовує найменшу можливість для збереження свободи життєвого вибору й утвердження свого права на особисте щастя.

І. П. Котляревський стверджує, що щастя у людей повинно бути і є різне, в залежності від самої людини. Скільки на землі живе людей, стільки й різних уявлень про щастя.

Так, наприклад, Микола вбачає своє щастя у здатності до людям, у почутті людської гідності, у прагненні до незалежності, у сміливості, розумі і почутті солідарності із знедоленими і бідними.

"Ідеальний", але дещо слабодухий Петро, змирившись із обставинами, відмовляється від свого щастя із Наталкою заради спокою її матері Терпелихи.

.

Терпилиха теж мріє про щастя, хай як що й не про своє, так про доньчине. Із свого власного життєвого досвіду вона добре знає, що таке злидні і нестатки, тому Наталчине щастя у її уяві асоціюється із багатим зятем.

Возний і виборний своє щастя будують на брехні, підкупах, хабарництві, використанні влади у власних інтересах. Однак, у фіналі п'єси возний ніби перероджуються, зламавши традиції, відмовляється від нареченої уже після того, як вона подала рушники, бо не хоче розлучати закоханих.

Таким чином, виходячи з просвітительського уявлення про природну доброту людини, І. П. Котляревський робить крок уперед і в своїх творах показує, що реальна поведінка, уявлення про людське щастя, ті чи інші риси особистості в якійсь мірі залежать від середовища, соціальної ролі, суспільного становища та виховання індивіда.

На мою думку, існує лише два як відповісти людині, яка зробила боляче. Перший б – зробити у відповідь те, що образило. Другий б – з’ясувати чому саме так з тобою вчинили та не завдавати болю, а просто пробачити. Особисто я використовую другий б, роблячи висновки та вибачаючи.

На мою думку, існує лише два як відповісти людині, яка зробила боляче. Перший б – зробити у відповідь те, що образило. Другий б – з’ясувати чому саме так з тобою вчинили та не завдавати болю, а просто пробачити. Особисто я використовую другий б, роблячи висновки та вибачаючи. По-перше, завжди потрібно пам’ятати про правило бумеранга. Я вірю в те, що кожна людина буде відповідати за власні вчинки. Не треба витрачати свій час та нерви, щоб заподіяти шкоду. Варто не опускатися до такого низького рівня тої людини, яка несправедливо тебе образила

По-друге, ми всі знаємо ще з дитинства, з дитячих казок, що добро завжди перемагає зло. Так і в житті. Відповідаючи людині злом, ми будемо його отримувати у відповідь. Але, щоб такого не сталось, потрібно навчитись пробачати людям, не тримати на них образу, злість та ненависть. Можливо, у майбутньому лише ця людина тобі до в знак вдячності за те, що колись ти не відповіла їй тим самим, а просто вибачила.

Отже, не потрібно відповідати так само, як та людина, що заподіяла тобі біль. Слід пробачати її та не забувати про добро. Адже лише добро перемагає зло.