Прочитати текст, виконати завдання до нього (окремі розділові знаки пропущено) 10. (1) Стояла в селі дзвіниця. (2) Радість чи горе, свято чи урочистість лунав той сто дзвін сумно й весело, задумливо чи бурхливо, траурно або вогнисто на всенький світ. (3) І от прийшли татари-ординці. (4) Спалили село старих та дітей знищили молодих забрали в неволю… (5) Тільки дзвіниці не вдалося їм зруйнувати крізь землю провалилася. (6) І як прислухатись або прикласти вухо край берега, біля водиці, то чути звуки лунає десь із глибини сто дзвонна мелодія. (7) У пожарищах війн руйнувалися мури й фортеці горіли храми й палаци нищилися фрески і мозаїки попелілися картини, літописи, книги… мільйонами гинули самі люди. (8) Дивишся в її незмірну глибінь дна не видно (Є. Колодійчук).
А) Позначте речення, яке відповідає схемі:
Б) Позначте речення, в яких уживається тире.
В) Позначте речення, у якому друга частина містить додаткове повідомлення
Объяснение:
Посеред кімнати — дубовий старовинний стіл. Він квадратовий, а столішни-ця викладена мозаїкою з елементів, зроблених із дерев різних порід. Стіл спирається на масивні ніжки. Проміж них — дерев’яні поперечки. Коли я була зовсім маленькою, я полюбляла на них сидіти. А ще у прабабці є диван. Як же не присісти на прохолодну шкіру старого дивана! У нього висока спинка із дзеркалом, полички, на яких стоять кумедні порцелянові слоники. По боках дивана — товсті шкіряні валики. Вони замінюють подушки. Я не стану описувати ані етажерку з книжками, яка стоїть між диваном і буфетом, ані шифоньєр, що розмістився у правому кутку кімнати, між вхідними дверима нком. А ось телевізор у прабабці сучасний. Від цього подарунка моїх батьків вона не відмовилася
Найважливіше, що є у кожної людини – це її близькі. На мою думку, сім’я – це найбільший скарб. Я вважаю, що кожен повинен її берегти. По – перше, коли ми приходимо у світ, наші батьки роблять все, для того, щоб ми росли здоровими і щасливими. Тому, що рідні найбільше люблять нас. Підтвердженням цього є те, що вони роблять для благополуччя і радості дітей: навчають ходити, розмовляти, ведуть в садочок та до школи, хочуть, щоб ми були чесними, добрими і справедливими, вкладають частинку своєї душі. По – друге, коли малюки виростають, завжди повертаються у рідний дім. Це засвідчує, що куди б життя не закинуло, і ким би ми не стали, батько й ненька завжди раді нас бачити. Прикладом для мене є моя сім’я. Я виросла у цілковитій любові та щасті. Батьки та сестра – найрідніші для мене. Щоб не трапилось, ці люди завжди готові підтримати, дати мудру пораду. Вони – мій скарб, який хочеться оберігати, який є найцінніший. Звідси можна зробити висновок, що сім'я – скарб кожної людини. Варто пам’ятати про це. Бо найщиріші, найдобріші люди у нашому житті – батьки, брати і сестри та родичі – наша любов.