Яку людиною ми називаємо шляхетною? Шляхетна людина - це насамперед моральна людина, добре вихована, совісна людина, така, яка добре ставиться до інших. До того ж, шляхетна людина буде добре поводитися завжди, а не тільки тоді, коли на неї хтось дивиться - тому що у шляхетної людини є совість.
Наприклад, шляхетна людина до незнайомцю, якого ніколи більше не побачить - і піде, навіть не сказавши свого імені, бо не очікує подяки.
Шляхетна людина не скористується чужою помилкою на свою користь, навіть якщо про це ніхто не буде знати. Наприклад, якщо продавець помилився і дав здачі більше, ніж треба, така людина поверне зайві гроші.
У шляхетної людини є також почуття гідності, тому така людина вища за дрібні чвари. Така людина не буде слухати і тим більше переказувати плітки про інших. Шляхетна людина також не буде сміятися над чужими помилками, зовнішністю, недоліками або вадами.
Ось таку людину я вважаю шляхетною. На мій погляд, шляхетність людини виявляється у її вчинках.
Скласти мовознавчу казку про те, як терміни, професіоналізми, діалектизми та просторічні слова приходили в гості до загальновживаних слів української літературної мови, можна так:
Зустрілись якось терміни, професіоналізми, діалектизми та просторічні слова зайти в гості до загальновживаних слів. Загальновживані слова жили у великому замку далеко за містом. Гостей біля пишної будівлі зустрічали не зовсім доброзичливі охоронці. Вони попросили всіх представитись і назвати мету своєї подорожі. Коли слова розказали, ким вони є, охоронці ще більше похмурнішали. Стражі порядку не захотіли пускати в гості просторічні слова і сказали: «Шановні просторіччя, ви – занижені оцінювальні слова, з відтінками від фамільярності до грубості, тому наші хазяї не хочуть бачити вас у себе в гостях. Вибачте». Просторіччя, похнюпившись, пішли геть. Їм було дуже сумно, що товариші не захотіли їх приймати у себе. Але діалектизмам стало шкода своїх близьких друзів, вони пішли за ними та стали товаришувати такою тісною компанією.
Яку людиною ми називаємо шляхетною? Шляхетна людина - це насамперед моральна людина, добре вихована, совісна людина, така, яка добре ставиться до інших. До того ж, шляхетна людина буде добре поводитися завжди, а не тільки тоді, коли на неї хтось дивиться - тому що у шляхетної людини є совість.
Наприклад, шляхетна людина до незнайомцю, якого ніколи більше не побачить - і піде, навіть не сказавши свого імені, бо не очікує подяки.
Шляхетна людина не скористується чужою помилкою на свою користь, навіть якщо про це ніхто не буде знати. Наприклад, якщо продавець помилився і дав здачі більше, ніж треба, така людина поверне зайві гроші.
У шляхетної людини є також почуття гідності, тому така людина вища за дрібні чвари. Така людина не буде слухати і тим більше переказувати плітки про інших. Шляхетна людина також не буде сміятися над чужими помилками, зовнішністю, недоліками або вадами.
Ось таку людину я вважаю шляхетною. На мій погляд, шляхетність людини виявляється у її вчинках.
Зустрілись якось терміни, професіоналізми, діалектизми та просторічні слова зайти в гості до загальновживаних слів. Загальновживані слова жили у великому замку далеко за містом. Гостей біля пишної будівлі зустрічали не зовсім доброзичливі охоронці. Вони попросили всіх представитись і назвати мету своєї подорожі. Коли слова розказали, ким вони є, охоронці ще більше похмурнішали. Стражі порядку не захотіли пускати в гості просторічні слова і сказали: «Шановні просторіччя, ви – занижені оцінювальні слова, з відтінками від фамільярності до грубості, тому наші хазяї не хочуть бачити вас у себе в гостях. Вибачте». Просторіччя, похнюпившись, пішли геть. Їм було дуже сумно, що товариші не захотіли їх приймати у себе. Але діалектизмам стало шкода своїх близьких друзів, вони пішли за ними та стали товаришувати такою тісною компанією.