присудок вжито у реченні:
А) Вести всі роботи з дотриманням графіка – золоте правило.
Б) Мій брат став інженером.
В) «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського вразили мене.
Г) Батько з дочкою – у двір.
Д) Мить щастя. Ось вона.
3.Складений дієслівний присудок виділено у реченні:
А) Нещадний грудень з рук обох кладе на шлях замети сизі.
Б) Стати хліборобом вони радили мені ще з дитинства.
В) Ми з тобою біля моря.
Г) Я передаю свій досвід молодим.
Д) Я кричу, співаю про своє кохання.
4. Складений іменний присудок вжито у реченні:
А) Будить спогад давня пісня, пада в трави і зника.
Б) Художник щоразу мусить все відкривати заново.
В) Я радий вам до Г) Хлопчик ріс сиротою.
Д) Він думав-думав і нарешті зважився спитати.
6.Обставину виділено в реченні:
А) Ідуть дівчата в поле жати.
Б) Його школа знаходиться біля церкви.
В) Тут десь проходив філософ Григорій Савич Сковорода.
Г) Котлети по-київськи дуже смачні.
Д) Перед вікном шумлять-шумлять тополі.
7. Означення НЕПРАВИЛЬНО виділено у реченні:
А) Сіда хлопець у свій човен та бере весельце.
Б) Уся вулиця була заповнена запахом печеного хліба.
В) Колос повний гнеться до землі.
Г) Перші назви з’явились тисячі або десятки тисяч років тому.
Д) Мені подарували цікаву книгу.
Дух та духовність. Не варто думати, що дух це поняття містичне чи теологічне. Дух це неосяжна раціонально трансцендентна сутність, яка проникає крізь простір та час, рухає живим світом і спричинює його розвиток.
Прояв духу не залежить від місця, часу, цивілізаційної чи культурної приналежності. І є лиш одне застереження — це місце чи час мають бути готові до проявів духу. Дух живе, де хоче, і здійснює одухотворення. Однак дух вперто не хоче жити в трупах і в гниллі. Отже там, де труп, де загнивання, духу бути не може.
Щоб дух проявився, йому має сприяти духовність місця та часу, яка з появи в природі людини здебільшого пов’язується з її діяльністю. І навіть незвичайна відсутність духу де-небудь і коли-небудь теж тепер зазвичай спричинена людиною.
Духовність є здатністю до позитивних перетворень фундаментального рівня, тобто до духотворних дій, які сприяють проявам духу. Історично саме релігія поширювала духовні практики, але духовність не обов’язково релігійна. Духовність може бути не пов’язана з традиційною моральністю. Духовність — не всяка творчість, а лише творчість на рівні фундаментальних перетворень.