Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
1234
Объяснение:
Білосніжний; сніжно-білий; червоно-чорний; машинобудівельний; вищезазначений; культурно-побутовий; легкорозчинний; крилоподібний; лікувально- профілактичний; всесвітньо-відомий; зовнішньополітичний; народнопоетичний; західносибірський; європейсько- азіатський; шістнадцятирічний; північно-західний; північноморський, загальнонауковий; гучномовний; важкохворий; золото-жовтий; столярно-механічний; історично-педагогічний; продуктово-промисловий; правобережний; багаторазовий, синьо-червоний; синьоокий; кислувато-солодкий; широковідомий; легкоатлетичний; малознайомий; багатошовний; східнослов’янсткий; карколомний; глухонімий; 125 -річний; чотирнадцятиповерховий.