Ой сивая та і зозуленька. Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров'я! Усі сади та і облітала, Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров'я! А в одному та і не бувала. Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров'я! А в тім саду три тереми: Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров'я! У першому - красне сонце, Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров'я! У другому - ясен місяць, Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров'я! А в третьому - дрібні зірки, Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров'я! Ясен місяць - пан господар, Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров'я! Красне сонце - жона його, Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров'я! Дрібні зірки - його дітки, Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров'я!
Михайлик дуже розумна і розвинена дитина. Biн сам навчився читати і з того часу перечитав всі книги, що «ще не встигли докурити в селі». З надзвичайним задоволенням ходить він до школи. Його не лякає навіть те, що по холоду доводилося бігти на заняття без чобіт. Але Михайлик пізнає навколишній світ не тільки в школі. Багато казок та легенд розповідає хлопчику мудрий дід Дем’ян. З щедрівок, які взимку співали селяни, він дізнається про народні звичаї та прикмети. Батько привчає сина до хліборобської праці, а мати виховує в ньому любов до природи: «роси, легенького ранкового туману, п’янкого любистку, м’яти, макового цвіту, осіннього гороба і калини», вчить розуміти її. Саме тому Михайлик такий чуйний і уважний до світу природи. Його ніжна душа прагне дива. Він мріє, щоб люди ніколи не «одлітали» з села. Хлопець вміє співчувати чужому лиху, прагне до бідним людям з голодного краю.Мені дуже сподобався Михайлик за його щире серце, чесну і доброзичливу вдачу. Я захоплююсь його чуйністю до природи, а також багатою уявою. Мені здається, що цей хлопець, коли виросте, стане прекрасною людиною, яка буде любити рідний край, працювати для нього.
