(Прибулий) месьє, (трамвайний) депо, (військовий) аташе, (стрункий) міс, (мій) імпресаріо, (справедливий)рефері, (сміливий) тореро, (відомий) шансоньє, (елегантний) маестро, (несамовитий) тифозі, (активний) япі, (австралійський) кенгуру, (проводовий) радіо, (овочевий) рагу, (шотландський) поні, (заповзятий) папараці, (екстравагантний) кутюр’є, (усміхнений) фрейліна, (люб’язний) портьє, (літній) мадам, (серйозний) фрау, (крикливий) какаду, (яскравий) ара, (галасливий) жако, (швидкий) ему, (маленький) шимпанзе, (крихітний) колібрі, (потішний) маго, (неповороткий) гризлі, (новий) табло.

Лінь - це бездіяльність, відсутність мотивації до вчинків і виконання різних завдань. Лінь - це те, що в нас в голові. І щоб боротися з цим, я роблю декілька речей: читаю книги, відпочиваю на природі, стараюся займатися улюбленою справою та ставити для себе цілі. За до книг і відпочинку на природі я набираюся натхнення і моральної енергії. Якщо я займаюся улюбленою справою, то наповнююся ентузіазмом, а ставлю для себе цілі, тому що "стояча вода тухне". Тобто, якщо я не буду спрямовувати свою енергію в конкретне русло, то вона буде застоюватися всередині і викликати неприємний стан такий як постійна тяга до сну, навіть, коли я не втомлений. Отже, такими я перемагаю свої лінощі й вам раджу спробувати, якщо вас поглинає бездна під назвою "лінь".

Сполучник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.

До сполучників належать і, та, й, але, а тощо.

За походженням сполучники поділяються на первісні(і,а,чи,та) і похідні(щоб, якби, проте, буцімто).

Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).