Я все жит я знав, що хочу жити в Києві. Це місто надихає мене своєю красою та атмосферою. Мені подобається стрімке і непередбачуване життя, яким Живе столиця. Київ викликає в мені багато незвичайних почуттів. Я пишаюся цим красивим і величним містом. Я люблю Хрещатик, бо на ньому завжди багато веселих людей, туристів, які захоплено кружляють, фотографуючи величну архітектуру та просто радіючи, що мали змогу відвідати це прекрасне місто. Столицю України справедливо називають одним із найзеленіших міст миру. В ній є багато парків, лісів, садів, які складають більшу T частину. I це так надихає. Бо коли тобі треба побути на самоті, ти з легкістю можеш відвідати одне з цих чудових місць і відчути всю красу навколишнього світу. Це створює яскраве полум'я в моєму серці і робить мене щасливим. Діпро — велична ріка, яка є символом iсторичної долі українського народу. Вона завжди привертала увагу та надихала тисячі людей. Дніпро не залишив байдужими навіть багатьох письменників та поетів, літописців та мандрівників. Дивлячись на нього, стає легко на душі, і ти одразу забуваєш про проблеми та жахіття реального світу. Той, хто має можливість відправлятися на берег Дніпра щасливий. Бо це справді прекрасне місце для відпочинку чи роздумів. Можна годинами милуватися красою ліній Софійського Собору, або витонченими церквами Києво-Печерської Лаври, вигляд на які в усьому блиску позолоти T куполів відкривається при в'зді до старішої частини міста через міст Патона. Отже, в майбутньому я бачу себе в Києві, бо там я буду відчувати себе щасливим та спокійним, знаючи, що я в тому місті де завжди мріяв бути, там, де сама атмосфера надихає мене на великі вчинки та створює яскраві вогники в моїх очах.
Я подивилася у вікно і побачила, як діти грають. Вони будували сніговика і хлопчик прибіг з невеликою морквою і просунув її в голову сніговику. Пам'ятаю, як раніше теж так ходила і раділа всьому. Деревам, снігу, першим проліскам. А зараз у моїх очах немає таких фарб.
Але незабаром мої батьки покликали мене надвір.
Коли я вийшла я побачила, що тато повісив герлянду над навісом. У мене з'явився новорічний настрій! В моїх очах знову були фарби і бажання дивитися на все, що навколо мене з насолодою. З наступаючим Новим роком!
Я все жит я знав, що хочу жити в Києві. Це місто надихає мене своєю красою та атмосферою. Мені подобається стрімке і непередбачуване життя, яким Живе столиця. Київ викликає в мені багато незвичайних почуттів. Я пишаюся цим красивим і величним містом. Я люблю Хрещатик, бо на ньому завжди багато веселих людей, туристів, які захоплено кружляють, фотографуючи величну архітектуру та просто радіючи, що мали змогу відвідати це прекрасне місто. Столицю України справедливо називають одним із найзеленіших міст миру. В ній є багато парків, лісів, садів, які складають більшу T частину. I це так надихає. Бо коли тобі треба побути на самоті, ти з легкістю можеш відвідати одне з цих чудових місць і відчути всю красу навколишнього світу. Це створює яскраве полум'я в моєму серці і робить мене щасливим. Діпро — велична ріка, яка є символом iсторичної долі українського народу. Вона завжди привертала увагу та надихала тисячі людей. Дніпро не залишив байдужими навіть багатьох письменників та поетів, літописців та мандрівників. Дивлячись на нього, стає легко на душі, і ти одразу забуваєш про проблеми та жахіття реального світу. Той, хто має можливість відправлятися на берег Дніпра щасливий. Бо це справді прекрасне місце для відпочинку чи роздумів. Можна годинами милуватися красою ліній Софійського Собору, або витонченими церквами Києво-Печерської Лаври, вигляд на які в усьому блиску позолоти T куполів відкривається при в'зді до старішої частини міста через міст Патона. Отже, в майбутньому я бачу себе в Києві, бо там я буду відчувати себе щасливим та спокійним, знаючи, що я в тому місті де завжди мріяв бути, там, де сама атмосфера надихає мене на великі вчинки та створює яскраві вогники в моїх очах.
Сьогодні пішов перший сніг.
Я подивилася у вікно і побачила, як діти грають. Вони будували сніговика і хлопчик прибіг з невеликою морквою і просунув її в голову сніговику. Пам'ятаю, як раніше теж так ходила і раділа всьому. Деревам, снігу, першим проліскам. А зараз у моїх очах немає таких фарб.
Але незабаром мої батьки покликали мене надвір.
Коли я вийшла я побачила, що тато повісив герлянду над навісом. У мене з'явився новорічний настрій! В моїх очах знову були фарби і бажання дивитися на все, що навколо мене з насолодою. З наступаючим Новим роком!
Объяснение:
Как то так извиняюсь за ошибки если они есть)))