Кожна людина має близькі їй заняття та захоплення. Це допомагає нам відчувати себе неповторною особистістю. Я захоплююся малюванням. Коли я беру до рук пензля чи хоча б олівці, світ зупиняється і я поринаю у власний світ мрій, фантазій та барв. Для мене малювання це не просто хобі, це мій стиль життя, найтонші нотки моєї душі. Оточуючі вважають мої малюнки специфічними та незвичайними. Я не можу цього заперечити, бо мої творіння –це мій настрій, мої особисті почуття та погляди. Мені подобається таке заняття, як малювати, бо це дозволяє мені повірити у свої власні сили, постійно вдосконалюватися.
Коли в Піднебесній не знали, що таке добро, в ній не було зла, коли в Піднебесній не знали, що таке краса, в ній не було потворства. Все від порівняння. Лао-ЦзиЛюди схильні до того, аби порівнювати все і всяк: себе із оточуючими, друзів із знаменитостями, родичів із знайомими. Хтось є кращим, хтось є гіршим, але коли у цьому порівнянні гіршим опиняєшся саме ТИ, стає не просто неприємно, не просто гидко, а починають з'являтися комплекси. Один із них - комплекс меншовартості. Що ж це таке і як він проявляється? Комплекс меншовартості - несвідоме і сильно перебільшене відчуття власної малозначимості, яке виявляється в оборонній або якійсь компенсуючій це відчуття поведінці (наприклад, в агресії). Відчуття меншовартості є у кожної людини. Це не є психічним розладом, але, навпаки, частенько є стимулом до прагнення стати кращим і здорового розвитку людини. Та деколи подібний комплекс викликає депресії: людина стає закритою, знервованою, інколи агресивною. У будь-якому випадку людина намагається стати кращою, довести, що вона не гірша за усіх. Так само відбувається і з українцями ХХІ сторіччя. Багато віків наш народ був під гнітом різних держав. Всі вони хотіли завоювати не лише землю, а й викорінити нашу культуру і мову. Найкраще поки що це вдалося у Росії, (яскравим прикладом є русифікація) адже українці зараз отримують майже усю інформацію саме російською мовою: розмовляють, чують, читають (бо більшість друкованих видань, як для дітей, так і для дорослих також друкуються не українською мовою) "русскім язиком". І це у той час, як увесь світ говорить про те, що наша мова милозвучна, гарна чарівна. Чому люди, які приїжджають до нас із закордону вивчають українську і знають її ледь не краще за самих українців? Це питання повинен задати собі кожен свідомий громадянин, кожен патріот нашої держави. Адже патріотизм і полягає у тому, щоб любити і поважати не тільки країну, а й духовні і народні цінності, які є у цій країні. Для того, аби позбутися комплексів, а саме комплексу меншовартості, українці повинні перестати бути тінню Росії, її ледь не таємними прихильниками. Ми повинні вчити, розуміти, розмовляти українською мовою, повинні знати історію своєї країни і свого народу, повинні бути справжніми патріотами. Патріотизм зароджується у наших серцях, і коли ми нарешті його там знайдемо, комплекс меншовартості зникне із нашого життя раз і назавжди.
коли в Піднебесній не знали, що таке краса, в ній не було потворства.
Все від порівняння.
Лао-ЦзиЛюди схильні до того, аби порівнювати все і всяк: себе із оточуючими, друзів із знаменитостями, родичів із знайомими. Хтось є кращим, хтось є гіршим, але коли у цьому порівнянні гіршим опиняєшся саме ТИ, стає не просто неприємно, не просто гидко, а починають з'являтися комплекси. Один із них - комплекс меншовартості. Що ж це таке і як він проявляється?
Комплекс меншовартості - несвідоме і сильно перебільшене відчуття власної малозначимості, яке виявляється в оборонній або якійсь компенсуючій це відчуття поведінці (наприклад, в агресії). Відчуття меншовартості є у кожної людини. Це не є психічним розладом, але, навпаки, частенько є стимулом до прагнення стати кращим і здорового розвитку людини. Та деколи подібний комплекс викликає депресії: людина стає закритою, знервованою, інколи агресивною. У будь-якому випадку людина намагається стати кращою, довести, що вона не гірша за усіх. Так само відбувається і з українцями ХХІ сторіччя.
Багато віків наш народ був під гнітом різних держав. Всі вони хотіли завоювати не лише землю, а й викорінити нашу культуру і мову. Найкраще поки що це вдалося у Росії, (яскравим прикладом є русифікація) адже українці зараз отримують майже усю інформацію саме російською мовою: розмовляють, чують, читають (бо більшість друкованих видань, як для дітей, так і для дорослих також друкуються не українською мовою) "русскім язиком". І це у той час, як увесь світ говорить про те, що наша мова милозвучна, гарна чарівна. Чому люди, які приїжджають до нас із закордону вивчають українську і знають її ледь не краще за самих українців? Це питання повинен задати собі кожен свідомий громадянин, кожен патріот нашої держави. Адже патріотизм і полягає у тому, щоб любити і поважати не тільки країну, а й духовні і народні цінності, які є у цій країні.
Для того, аби позбутися комплексів, а саме комплексу меншовартості, українці повинні перестати бути тінню Росії, її ледь не таємними прихильниками. Ми повинні вчити, розуміти, розмовляти українською мовою, повинні знати історію своєї країни і свого народу, повинні бути справжніми патріотами. Патріотизм зароджується у наших серцях, і коли ми нарешті його там знайдемо, комплекс меншовартості зникне із нашого життя раз і назавжди.