Якось улітку ми всією сім’єю поїхали на риболовлю. Поки ми з татом розбирали снасті, мама збирала поблизу хмиз. Тато розставив вудки, а ми з мамою розвели багаття. Світанок уже відступив, ведучи за собою туман. Поплавці мирно погойдувалися на воді, не передвіщаючи ніякого кльову. Я небагато занудився й пішов до багаття. Мама сиділа на березі, любуючись яскравими сонячними відблисками на воді, а тато періодично перевіряв наживки на гачках і називав нас горем-рибалками. Так ми проседіли десь біля години, навіть не помітили, як до нас підійшов раптовий перехожий. - Доброго ранку,- привітався він. - Добого ранку ,- відповіли ми. Потім він ще довго розмовляв з моїм батьком. - Доброго вам улову,- сказав перехожий, - будьте здорові. З цими словами він зник у лісі. - Дякуємо, до побачення- відповіли ми йому в слід. А потім мама попросила в тата вудку, насадила на гачок наживку й закинула у воду. Не пройшло й хвилини, як поплавець вимогливо застрибав на воді, ми підбігли до мами, підказуючи їй, як підсікти рибу. І мама витягла невеликого карася. Тато недовго подумав і запропонував мамі насадити наживку на всі гачки. От отут-то й почалася в нас справжня риболовля. Увечері, коли ми їли юшку, приготовлену на багатті, тато сказав, що більше без мами на риболовлю не поїде, тому що він і раніше чув, що жінки - щасливі рибалки, а сьогодні в цьому переконався та й слова нашого подорожнього стали пророчими
Кодацька фортеця або Кодак (сучасне Кайдаки; від тюркського "кой" - селище та "даг" - гора) — фортеця на правому березі Дніпра напроти Кодацького порогу. Розрашована на 10 км нижче теперішнього міста Дніпропетровська, на території села Старі Кайдаки. Збудована польським урядом у липні 1635 року з метою ізолювати Запоріжжя і Дон від України, перекрити вихід до Чорного моря і перешкодити втечі селян на Запорізьку Січ. «Ключем до Запоріжжя» називали фортецю сучасники. Кодак будувався під керівництвом французького інженера Боплана. На побудову сейм асигнував 100 тисяч польських злотих. У серпні 1635 року запорожці під проводом гетьмана Сулими зруйнували Кодацьку фортецю. Відбудована була вона німецьким інженером Гекантом у 1639 році, її розміри збільшилися майже втричі, були побудовані католицький костел і монастир, православна церква, а польська залога збільшена до 600 найманців. Вогневу міць посилили артилерією, а також встановили у 3-х км величезну сторожову вежу. 1 жовтня 1648 року Кодак був взятий за наказом Богдана Хмельницького (який за переказом влучно висловився на адресу цієї фортеці: «Manu facta manu distruo» («руками створене руками і руйнується») і перетворений на опорний пункт українського війська. За гетьмана Івана Мазепи Кодак був сторожовим постом супроти Січі. У 1711 році за умовами Прутського мирного договору разом з іншими фортецями на півдні України був зруйнований. Згодом Кодак був козацькою слободою, центром Кодацької паланки. У кінці XVIII ст. Кодак перейменовано на с. Старі Кодаки, тут оселилося багато запорожців, після зруйнування Нової Січі. Руїни Кодака збереглися до наших днів. У 1910 році за ініціативою Дмитра Яворницького на місті фортеці встановлено пам'ятний знак. Нині на місці, де була фортеця, розташований гранітний кар"єр, місцевість руйнується.
