Прізвище, ім'я 1. Хлопчики колективно писали казку для малят дитячого садка. Покажи стрілоч-
ками, хто яку частину писав. До тому, хто ще не впорався із завданням.
Допиши ту частину тексту, якої не вистачає.
Запишалася веселка та й почала вихваляти-
ся, що вона красивіша від самого сонця. Почуло
КІНЦІВКА
таке сонце й каже: «Ти красива — це правда,
але ж без сонця і веселки не буває». А веселка
тільки сміється та ще дужче вихваляється.
Після теплого літнього дощу виглянуло
ОСНОВНА
ЧАСТИНА
сонечко. І з'явилася кольорова веселка. Хто
не гляне на неї, всяк замилується.
ЗАЧИН​

Даринка була жвавою, веселою і розумною дівчинкою. Вона дуже любила природу. Та це і не дивно. Адже жила дівчинка в лісі. Вона була дочкою лісника.

Друзями Даринки були дерева і квіти, білочки та зайчики, маленькі козуленята, яких тато забирав додому, бо лихі люди вбивали їх матусь – козуль. Дівчинка доглядала за звірятами, годувала птахів, лікувала дерева та кущі. Всі любили дитину і тому вона ніколи не помічала своєї вади: у дівчинки на щоці була велика червона пляма, яка спотворювала її обличчя.

Якось до лісу завітали діти. Вони бігали, кричали, гралися. Недалеко допомагала таткові Даринка заготовляти сіно для козуль та оленів. Вона вибігла до дітей. Всі зупинилися, уважно подивилися на дівчинку і почали знайомитися. Тільки Мишко не подав дівчинці руку. Він сказав:

- Ти дуже потворна, повертайся до свого лісу. Ми не будемо з тобою гратися.

Даринка не зрозуміла, чому її так назвали, адже ніхто ніколи не говорив їй про її ваду. Вона повернулася і пішла, відчуваючи, що не всі їй тут раді.

Діти подивилися на Мишка з осудом, а Галинка сказала:

Для чого ти так зробив? Навіщо образив дівчинку?Я ж сказав правду! – здивувався Мишко.Правда деколи буває гіршою за кривду. Подумай про це - відповіла Галинка і побігла вслід за Даринкою.

Багато людей кажуть, що ми живемо, щоб допомагати іншим. Здійснюючи до ншим людям, ми виконуємо своє призначення. Не можна знати наскільки це вірно, але можна добре знати те почуття, яке ми відчуваємо, коли допомагаємо комусь і бачимо різницю. Щось відбувається, ми отримуємо почуття задоволення і щастя, відчуваємо приплив енергії та цілеспрямованості.
Я не знаю, чи є це доказом того, що до ншим - це наша доля, але знаю, що існує достатньо причин для того, щоб постаратися і до комусь, коли у нас є така можливість
Зараз скрутна годинна для ношої країни і ми як ніколи повинні допомагати тим, хто зараз ризикуючи своїм життям зберігають мир в нашому домі