Позначте рядок, у якому всі слова — числівники.
а) Одинадцять, три, п'ятий, сотня; б) тринадцять, шість, мільйон, тисяча;
в) один, одиниця,.однаково, одинак; г) п'ятнадцять, сімка, вісімсот, двоє.
9. Визначте речення, у якому використано числівник.
а) Сьогодні він отримав одиницю. б) Це було вже не вперше.
в) Він замислився, як нарешті отримати хоча б сімку.
г) Назавтра треба було вивчити п'ять предметів.
10. Позначте рядок, у якому всі числівники пишуться окремо.
а) Трьох/сот, тридцять/три, два/надцять, шіст/десят;
б) три/п'ятих, вісімдесят/шість, сто/сім, двісті/п'ятдесят;
в) триста/двадцять, шіст/надцятеро, сто/одинадцять, двадцять/два;
г) сто/тисячний, двадцять/п'ятий, сто/сьомий, триста/сороковий.
11. Виділіть речення, яке слід відредагувати.
а) Під одним козирком чотири козаки (Народна творчість).
б) Сімсот соколят на одній подушці сплять (Народна творчість).
в) Бігає Марушка у сто кожушках, як вітер повіє, то й спина зіпріє (Народна творчість).
г) Сиділа старуха в дев'ятьох кожухах; хто побаче, той заплаче (Народна творчість).
12. Позначте речення, у якому вжито порядковий числівник.
а) Під тисячолітнім платаном розташувалися музиканти (М. Трублаїні).
б) Один за одним промчали вершники (М. Трублаїні).
в) Восьмий вершник, у червоному башлику, промчав, як вітер (М. Трублаїні).
г) За умовою змагання вони мусили десять разів оббігти це коло (М. Трублаїні).
13.Установіть відповідність
Відмінок
1 називний 2 родовий 3 давальний 4 орудний
Твір на тему: “Своє рідне своєрідне”
Українці – народ, який дуже чутливо ставиться до всього “свого”. Особливо це стосується дому – своєї маленької Батьківщини. Її люблять, нею пишаються і нікому не дадуть образити поганим словом. Але ж не всі такі. І не всі розуміють цю дивну любов. І навіть якщо говорити не тільки про любов до Батьківщини, але й просто про любов до свого. Але чому так? Чому для одних своє – це щось особливе, сокровенне, надзвичайно цінне, а для інших – це щось звичайне і буденне?
Окрім своєї маленької (або і великої, чому ні?) Батьківщини, люди часто вважають “своїми” якісь звички, знання, поради і вислови. Часто можемо чути: “О, це він від мене взяв”, або “Ти цим у свого татуся”, “Донечка пече пироги як я – завжди смачно!”. Чому нам так важливо щось присвоїти? А тому, що вважаємо це своїм надбанням, скарбом і деякою особливістю і дуже тішимось, коли знаходимо однодумців, які теж вважають щось суто своїм.
Але коли знаходимо того, хто скаже: ” А чому твоє? Я це і від Михайла чув”, “Ну і що, я теж таку колекцію в дитинстві мав, але потім віддав сусідському хлопчику”, то це дошкуляє нам, а іноді й боляче ранить. Наші цінності, наше “своє” хтось бере і отак запросто знецінює. Ми починаємо захищати “своє” і наштовхуємось на ще більшу стіну непорозуміння.
Щоб не ставалося конфліктів інтересів, непорозумінь, які іноді зовсім легко розв’язати, варто зрозуміти, що “своє” – воно тільки для нас “своє”, а для іншого воно вже “чиєсь”. Звучить дивно, але це насправді так і усвідомлюється воно десь на підсвідомості. Оце “своє”, рідне ми осмислюємо і відчуваємо не так, як хтось інший, ми вкладаємо свій сенс. Але ж не варто забувати і про “чиєсь”, бо для когось оце “чиєсь” і є “своє”. Виходить якась плутанина між “своє” і “чиєсь”. Та це лише на словах. На підсвідомому рівні ми розуміємо всі відтінки цих явищ.
Тому, коли починаємо відстоювати або нахвалювати “своє”, пам’ятаймо, що своє рідне – своєрідне.