Позначте речення, у якому перед виділеним сполучником потрібно поставити кому (розділові знаки пропущено) 1.Осінь стояла напрочуд погожа Й тепла.

2.Степові волошки дивляться на нас із трави, похитують своїми голівками І манять до себе.

3.Я люблю і вітер І сніг.

4.Налетів сильний та холодний вітер І зірвав останні листочки.

1.одцвітають чорнобривці, посаджені маминими руками.

2.ще спить земля, засипана снігами.

3.каштани нагадують свічки, розбуджені весною.

4.земля, засипана весняними квітами, нагадувала килим..

5.Веселка, овіяна вітром, в моїх зацвітає очах (А. Малишко).
6.. На темному небі нерухомо застигли химерні клаптики хмар, посріблених промінням місяця (Ю. Збанацький).
7...Безмежний степ, ужитий снігом, спав (М. Старицький).
 8..Листя стало схоже на гору хрумкого печива, посипаного цукровою пудрою.
9...Біля входу в парк, порослого високою травою, панувала тиша.
10 Широке рівне плесо віддзеркалювало срібні кучері залитих сяєвом хмар

Переді мною – вишиванка. Її зробила моя бабуся своїми руками. На білому, як сніг полотні, розкинулися чарівні квіти та листя, чудернацькі та загадкові візерунки. «Це на удачу, ця квітка - щоб добробут був у сім’ї» - розповідала мені бабця, обережно та лагідно проводячи пальцем по вишиванці. «Мене навчила моя мати, яка у свій час теж опановувала це мистецтво під наглядом своєї матері, твоєї прапрабабці», - продовжує вона: «Тут вся наша історія, все життя українців, всі надії і сподівання. Можливо і ти колись захочеш дізнатись про це більше». З тих пір для мене вишиванка є не просто шматком тканини з візерунками. Вона для мене є священним скарбом моїх пращурів.