Повний синтаксичний розбір речення: Очі — ніби з весняної хмари: | у них і подив від того білоповеневого квіту, що затоплює навесні цей підлісний масив міста, і якась сторожкість, яку можна побачити тільки в очах матері, і мудра задума, що влягається десь глибоко барвою яблуневої пори золотої осені ​

Мова. Навчатись їй так просто й одночасно так складно. Україн­ська мова живе всередині нас. Навіть не вивчаючи її, без проблем ро­зуміємо, бо це наша мова. Ми українці, і нам соромно не знати своєї власної мови, соромно не намагатись розвивати своє мовлення.

Так, українську мову ми вчимо в школі, але для справжнього володіння нею цього недостатньо, треба самотужки додатково зай­матись.

Необхідно багато читати. Читати вголос і про себе, читати не лише художню, а й публіцистичну літературу. Саме таким чином я покращую свій лексичний словниковий запас, вчусь володіти лі­тературною мовою.

І чим більше я читаю, тим кращим, і я це помічаю, стає моє мовлення.

Але всі ці знання так і залишились би в теорії, якби я не спіл­кувався. Спілкуючись рідною мовою, я можу помітити свої власні помилки, виправити їх. Слухаючи своє мовлення, я помічаю, чого мені бракує, на що звернути увагу, з чим виникає найбільше про­блем, де найбільше помилок.

Останнім часом у нас приділяють велику увагу українській мові. Ми частіше чуємо її — і по телебаченню, і по радіо, і навіть на вулиці. Завдяки телевізору та радіо ми, непомітно для самих себе, вивчаємо мову, вчимось розуміти її. До речі, диктори надають інфор­мацію суто літературною мовою, враховуючи всі вимоги до її вимО­

ви, і це для нас корисно. Отож, ще один засіб навчання мові — це телебачення та радіо. Я намагаюсь уважно слухати, запам’ятовува­ти, одним словом — навчатись.

Так, це складно. Процес пізнання дуже повільний, тут немож­ливо поспішати. Навчатись необхідно вдумливо, старанно, інакше найголовнішого можна не помітити.

Але я не боюся складнощів, невдач, адже я працюю, отже — розвиваюсь. Без мови немає жодної країни, а це значить, що я зобо­в’язаний знати свою мову, адже «мова — це щось далеко більше за механічний зв’язок між людьми, це відбиток свідомості людини — це прояв її».

Називний  - двана́дцять Родовий  - дванадцяти́, дванадцятьо́х Давальний  - дванадцяти́, дванадцятьо́м Знахідний  - двана́дцять, дванадцятьо́х Орудний  - дванадцятьма́, дванадцятьома́ Місцевий  - на/у дванадцяти́, дванадцятьо́хНазивний  - три́дцять ві́сім Родовий  - тридцяти́ (тридцятьо́х) восьми́ (вісьмо́х) Давальний  - тридцяти́ (тридцятьо́м) восьми́ (вісьмо́м) Знахідний  - три́дцять (тридцятьо́х) ві́сім (вісьмо́х) Орудний  - тридцятьма́ (тридцятьома́) вісьма́ (вісьмома́) Місцевий  - на/у тридцяти́ (тридцятьо́х) восьми́ (вісьмо́х)Називний  - чоти́риста сімдеся́т де́в’ять Родовий  - чотирьохсо́т сімдесяти́ (сімдесятьо́х) дев’яти́ (дев’ятьо́х) Давальний  - чотирьомста́м сімдесяти́ (сімдесятьо́м) дев’яти́ (дев’ятьо́м) Знахідний  - чоти́риста сімдеся́т (сімдесятьо́х) де́в’ять (дев’ятьо́х) Орудний  - чотирмаста́ми сімдесятьма́ (сімдесятьома́) дев’ятьма́ (дев’ятьома́) Місцевий  - на/у чотирьохста́х сімдесяти́ (сімдесятьо́х) дев’яти́ (дев’ятьо́х)

Вот, ты просила:)