Повертався козак з війни, заболіли йому ноги, і сів він під ліщиновий кущ спочити. А ліщина аж до самих очей йому хилиться, зморене личенько провіває. Так вподобала ліщина подорожнього, що, як той піти вже собі хотів, заговорила до нього людським голосом: «Візьми мене із собою: душу розважу і дорогу покажу!..» Стяв козак шабелькою гілочку, а вона — давай до нього співати.
Покладе козак гілочку за пазуху — потепліє на серці, візьме у руки — заговорить гілочка й заспіває... Мало стало козакові ліщинової сопілки, схотілося й іншої деревини пізнати... Тому зробив він сопілочку із верби, калини, бузини... Кожна мала свій відмінний звук і своє призначення.
Сопілкою калиновою чи яворовою сповіщали про народження дитяти. Сходилися сусіди і грою закликали новонародженому щасливу долю. Дівчачу долю — сопілкою з калини, а хлоп’ячу, звісно, яворовою...
А кожен, хто чув голос бузинової сопілки, полишав усяку роботу і поспішав попрощатися з покійником. Грою на бузиновій сопілці не тільки живих на прощання з померлим скликали, а ще злих духів від душі відлякували.
Гуртову роботу в селі розпочинали і завершували грою на сопілці, тому що вона прикликала радість і щастя, відлякувала біду й смуток. Було це копання криниці чи ставка, закладання підвалин нової оселі чи ще якась важлива робота, але завдяки сопілці
праця мала бути успішною
(Напишіть переказ, )
ответ:Моє ім’я доволі популярне і дуже часто зустрічається в казках. Я – Іван. Мама ласкаво називає Ванюшою, а однокласники – Ваня. Зовсім недавно мені виповнилося 12 років. Як кажуть дорослі, настав перехідний вік. Однак я зовсім не помічаю особливих змін у своїй поведінці.
Мені дуже подобається вчитися в школі. Найулюбленішим і цікавим предметом є українська мова і література. Захоплення книгами у мене почалося з самого раннього дитинства. Спочатку мені часто читала мама казки на ніч перед сном, потім дідусь розповідав мені цікаві моменти з творів і потихеньку вчив читати. У 1 класі на превеликий подив моєї вчительки я знав практично всі казки і міг переказати будь-яку з них. Я з величезним задоволенням відвідую нашу бібліотеку, де завжди вибираю книги до душі. У мене є близький друг Петро, який також цікавиться літературою. Ми часто з ним обговорюємо прочитані твори.
Крім захоплення книгами, я дуже люблю допомагати своїм рідним, особливо сестричці Маші у виконанні домашнього завдання. Після школи я намагаюся, і відпочити, і в той же час, прибирати вдома. Я завжди намагаюся підтримувати порядок, особливо в своїй кімнаті. У нашій родині всі люблять тварин, і тому у нас є маленький папужка Кітті і кіт Тайсон, який живе з нами вже 7 років. Наші вихованці дружать один з одним, а ми всі намагаємося за ними стежити і дбати. Я щоранку насипаю зерно і наливаю свіжої води в клітину до папуги, а Маша взяла на себе турботу про Тайсона. Крім цих занять я відвідую гурток з інформаційних технологій, де вчуся складати різні комп’ютерні програми.
Для того, щоб зміцнити своє здоров’я, у вихідні дні з батьками відвідую басейн і тренажерний зал. Це допомагає мені менше хворіти і бути більш витривалим при виконанні фізичних вправах на уроці фізкультури. У мене трохи друзів, але ті хлопці, з якими я дружу дуже вірні і надійні. На них можна покластися в будь-якій ситуації, а це дуже важливо в нашому житті. У колі своїх однокласників намагаюся сильно не виділятися і не бути зарозумілим, намагаюся вирішувати всі суперечки мирним шляхом. Сподіваюся, що моя порядність і скромність до мені в подальшому житті.
Объяснение:
Тому я вважаю, що зраду пробачати не можна, бо якщо вас зрадили раз, значить зрадять і наступний раз.Так, можна відновити дружбу, але ви завжди будете мати на думці те, через що ви перестали спілкуватись. Це вже не буде та дружба, яка була колись.